Козятинська агрофірма економить на теплі із слом'яними брикетами

16 та 20 грудня минулого року на сайті kazatin.com та у газеті "RIA Козятин" від 24 грудня 2015 року вийшла стаття під заголовком "Хто "стовповий аграрій" Козятинщини?". Вінницькі журналісти перевірили факти викладені козятинським колегою. Виявилось, що автор використовував недостовірну інформацію. Як справи йдуть насправді, читайте далі.

Сьогодні агрофірма “Світанок”- елітне господарство, яке вирощує насіння ярих та озимих культур ячменю і пшениці  вже п’ятий рік. Справи у фірми йдуть непогано - за словами її директора Миколи Мельника, тільки у 2015 році вдалося заробити 14 мільйонів чистого прибутку. Вистачає і на фінансування ремонту міжрайонної дороги за власний кошт, і на підтримку школи у Непедівці, і на допомогу АТО. Коротше, “повний фарш”, як жартома зазначає сам Микола Мельник.

Але заснована фірма була 16 років тому - не у найкращих умовах для існування.

- Ціни на нашу продукцію були тоді набагато нижчі від тих ресурсів, які були необхідні, щоб втриматися на ринку - я маю на увазі паливно-мастильні, техніку. Землі тоді теж було небагато - 1,5 тисяч гектар. За двадцять років збільшили земельний фонд вдвічі та повністю оновили увесь автопарк. За рахунок об’ємів виробництва та якості продукту поки що виживаємо - принаймні, жодного кредиту у нас нема, - розповідає він.

“Ми безнадійно відстали від поляків...”

У жовтні минулого року Микола Мельник поїхав набиратися досвіду у Польщу із тим, щоб придивитися до брикетного устаткування.

- Хочу сказати, що ми безнадійно відстали від поляків у плані економії ресурсів. Познань, наприклад, приблизно таке ж місто, як Вінниця, за розмірами. Такі брикети задовольняють близько 40 % енергетичних потреб Познані, - розповідає він.

Про економію палива Микола замислився, коли поляки п’ять років тому завітали до його господарства.

- Їхали ми одного разу машиною повз поля, де якраз палили солом’яну стерню. Дізнавшись про це, мої польські знайомі тільки пальцями у скроні покрутили - мовляв, яке ж марнотратство! - розповідає директор агрофірми.

П’ять років роздумів потому, у 2015 році він вирішує купити установку за 3,5 мільйони гривень.

- Довелось сплатити ще й за сертифікацію її в Україні величеньку суму - 163 тисячі, - розповідає він.

Вже у лютому 2016 року на відкриття першої лінії із виробництва солом’яних брикетів до “Світанку” завітало керівництво області та польські партнери.

Від брикетів вже є економія

Про окупність установки ще рано говорити, каже Микола Мельник. Але суттєву економію господарству вона вже приносить:

- Мені, наприклад, для однієї сушарки зерна загалом потрібно 300 кубів деревини. Раніше вони працювали на природному газі, потім ми перейшли на тверде паливо - дрова. Але ж цей ресурс не вічний: ну, почистиш посадку від сухостою раз, ну другий -  і все.

Такі брикети зручні ще й тим, що не треба ніякого спеціального устаткування, аби опалювати ними приватний будинок. Те ж саме і з котельнями багатоквартирок, каже Микола.

У діаметрі вони по 8 сантиметрів. Але товщина такого брусу може регулюватися, як і довжина.

- Їх згоряння більше схоже на те, як горить вугілля. Вони тліють, і дають жар. Довше спалюються, ніж дрова. Горять рівномірно, висота полум'я не перевищує одного сантиметра. Опалювати брикетами в рази дешевше, ніж електрикою, газом або дровами. Тільки радив би бути обережнішим із кількістю, яку закладаєте в котел - він може занадто розігрітися, - розповів директор “Світанку”.

Звідки беруть сировину?

Агрофірма “Світанок” сьогодні має у своєму розпорядженні 3000 га. Починали ж із 1,5 тисячі гектар у 2000 році.

- На перших порах було важкувато. Довелося взяти господарство-банкрут у Пузирках. Важкі були роки. Але сьогодні ресурси для виробництва солом’яних брикетів у нас необмежені. Загальне виробництво соломи по господарству - близько 30 тисяч тонн. Це я ще не рахую кукурудзу і соняшник, стеблини яких теж згодяться на біопаливо, - зауважує Микола Мельник.

На виході із однієї тонни соломи виходить 950 кілорамів солом’яного палива. Тому із такими об’ємами виробництва можна і на всеукраїнський рівень виходити, каже директор агрофірми.

- За менше, ніж рік роботи установки ми повністю забезпечили свої потреби у паливі. Ближче до опалювального сезону очікую, що на них з’явиться неабиякий попит. Хоча замовники на продукцію вже є: цікавились новим біопаливом і у Гайвороні, і у Гнівані, - розповідає Микола.

Як працює установка?

Сьогодні на лінії по виробництву солом’яних брикетів робітники працюють у дві зміни.

Одна частина устаткування розміщена під навісом біля цеху. Тут солому подрібнюють на січку. Друга частина лінії знаходиться у приміщенні — тут під дією високої температури подрібнену масу пресують у брикети.

Більш детально про роботу лінії розповідає оператор брикетної установки Микола Яцюк.

- В нас брикети робляться із соломи. На вулиці є дробарка. У неї робітниці закидають солому. Дробарка подрібнює сировину на січку від 3 до 5 сантиметрів. Далі суміш подається до труб. Трубки нагріваються до 300 градусів тепла, нагріваючи і суміш. Далі втулки виштовхують брикети. Товщину та довжину брикета можна регулювати, - каже він.

Ідеальні брикети виходять після двох годин запуску установки, із самого ж початку роботи вони занадто крихкі. Ніякого клею до суміші не додають, склеювання січки виходить за рахунок лігніну - речовини, яка міститься у подрібненому злаковому стеблі - та потрібної температури у 250-300 градусів тепла.

Важить один середній брикет приблизно 1,5 кілограма. Фасують ще гарячу продукцію по мішках.

В Україні вартість тонни брикетів 1350 гривень. Це, як мінімум, у два рази дешевше за країни Європи. Вартість брикетів така низька, бо логістика для агрофірми “Світанок”, за словами її директора, зручна - уся сировина під рукою, а тому і транспортування коштує недорого

— Треба орієнтуватися у тих викликах, які нам кидає час. Саме життя вимагає від нас змінювати підхід до економії, - зазначає наприкінці розмови Микола Мельник. - Ми не можемо бути залежними від когось - у тому числі і в енергетичних питаннях.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.