Українські німці гноблять громаду села Глухівці Козятинського району (оновлено двічі)

Тиждень розпочався неприєминою. В Глухівцях каоліновий завод порізав ліс. Для прокладення нової дороги технічному транспорту, сумарна вага однієї одиниці якого сягає 80 тон. За словами глухівчан, дорога до нового родовища знищить зелену зону відпочинку громади містечка. Позбавить перспективи розвитку та переорієнтації лікарні. Місцеві жителі обурені такими діями.

Те, що село Глухівці Козятинського району розташоване прямо на родовищі каоліну, для селян раніше було доброю ознакою. Особливо, коли дядько ручною лопатою накидав на віз глину і віз до цеху переробки. Такий підхід “отут копаємо” змінився з роками. Сформувалось унікальне явище. Це кар’єр і виробництво каоліну прямо в межах селища. Такого немає ніде в світі.

Візьміть будь-кого, завезіть до офісних та виробничих приміщень і зрозумієте, що повітря тут не таке. Запах інший. Сонце світить по-іншому. Дихається зовсім не так. І ця білизна навіть весною пригнічує все зелене. Все, що Бог дав весною бути зеленим — з присмаком білого.

Я зривав нове листя весни-2016, намагався помити, витерти його. Та з цього нічого доброго не вийшло. Листя вже геномодіфіковане. Воно не зелене, а мутно-зелене — не природнього окрасу. Ніздрами та горлом, хто не місцевий, навіть закривши очі, відчуваєш подразнення. Його тяжко описати і передати — цей неприродній колорит, що біля цехів виробництва, пригніченого кольору всюди.

А німці, як німці, являються повними власниками виробництва. Які ставлять найпершим — здешевлення виробництва і накопичення капіталу. Сумніваюсь, що тут працюють німці. Скоріше всього, найняли українців, які за гроші ладні загнати місцеву громаду “до чорта в чулан”, лише б мати добре оплачувану роботу. Хоча заробітна плата “пролетаріїв” не велика, а вони — і не пікнуть.

Страх об’єднав їх в одному — залишитись на роботі за платню 1555 гривень в місяць. Дивлячись на це все, складається враження, що німці хочуть заморити селище міського типу і максимально наблизити виробництво до родовища.

Що для цього необхідно? Найперше, знищити лікарню, яка стоїть прямо на каоліні. Потім — зону відпочинку. Зробити безперспективною купівлю нерухомості. Змусити людей добросовісно відселитись і забути про нажите майно.За безцінь скупити і зруйнувати жилий фонд людей.

А ціна і є стратегічна перспектива розвитку німецького підприємства. В розумінні німців будинки стоять на золоті.

Питання — хто на цьому заробить? Прямої відповіді у мене немає. Але не сумніваюсь, що це український чиновник, статки якого сховані в офшорних компаніях світу. Для жителів Глухівець вони не досяжні, як для всієї України.

На сьогодні більшість депутатів Глухівецької селищної ради складають працівники німецької компанії. Славімо їх. Молімось за них, може вони прозріють: Євсеев Іван Павлович, Шаповал Наталія Володимирівна, Ящук Юрій Олексійович, Побережник Федір Федорович, Хорунжий Валерій Олегович, Біляєв Сернгій Володимирович, Гордієнко Андрій Юрійович, Романюк Ірина Павлівна. До цього списку можна віднести секретаря с/ради Мельничука Олександра Анатолійовича, який також відстоює позицію німців.

Ще один депутат Балабанов Олександр Олександрович (пенсіонер, м. Вінниця), колишній заступник директора завода — не являється на сесії взагалі.

А відстоюють місцевих тільки депутати, які мають власну громадянську позицію, що заслуговує повагу громади. Це Козюк Євген Борисович (працівник школи, учитель фізкультури), Дробот Людмила Іванівна (лікарня), Лелик Василь Іванович (акгороном “Маяк”), Дмитрук Юрій Юрійович (школа, сторож).

Повага їм, але їх — меншість.

Голова сільради нагадує страуса. Він при наближенні необхідності відстоювати інтереси громади, голову свою ховає в пісок, виставляючи дупу на показ всій громаді.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.