У Вінницю з Нью-Йорку привезли єдину в світі колекцію української марки

Зала, в якій представлена колекція Олександра Балабана

Зала з марками, які були випущені при незалежній Україні

Експозиція представлена не вся. Тут лише  1%  (понад 2000) від усіх марок, які є в Олександра Балабана в Нью-Йорку. Поступово колекція буде поповнятися, а  музей розширюватися. В другому залі представлені марки з 1918 року — сувенірні, раритетні, дешеві, дорогі марки-гроші тощо. Відправлені з різних поштових округів, конверти з Одеси до Австрії, Німеччини інших країн, випуски, присвячені визнаячним датам, наприклад,  проголошенню незалежності Карпатської України.

Чоловік в чорному костюмі, такого ж кольору  капелюсі з яскравим пером, сонцезахисних окулярах та помаранчевим шарфом на шиї з написом «Україна» (як у футбольних вболівальників) показує нам колекцію свого батька. Він — син сотника армії УНР (Українська Народна Республіка), учасника війни за Незалежність Карпатської України філателіст Олександр Балабан. 60 років чоловік проживає у Нью-Йорку. Зайшовши в музей, одразу прямує до стенду, щоб показати одні з найулюбленіших марок.

Олександр Балабан спілкується з відвідувачами музею

— Як царські марки перебили тризубом, вони стали вважатися українськими,— каже він. — Цю випустили в Ростові-на-Дону. Марки там були вживані українські, значить, що Україна владувала над тими територіями. Це історичний доказ, що Путін бреше як...

Показує цінні для нього марки

Колекціонер дістає чорну папку також з марками і показує на їх зворотньому боці напис «Вінниця» 1918 року і вісім позначок (мокрих печаток) експертів, які їх перевіряли і писали про марки книжки.

— Це були німці-філателісти, які цікавилися українськими марками, не маючи  ніякого українського походження. Після них марки дійшли до мене.

\

Окільки тризуб на марках  відтискали всілякими способами, нерідко ручним, тому виникло багато відмін його форми, величини й кольору. Доходимо до експозиції, де представлені марки Поділля з дерев’яними штампами.

— Художники брали кусник дерева і витинали з нього тризуб, а потім умочували його в в чорнила і так штампували, — каже Олександр. — Тому вони не однакові, хто як міг так і робив.

Найдорожча марка в музеї  — номіналом 1 руб. з бронзовим кольором наддруку по помилці. Взагалі тираж робився з чорним кольором наддруку. Так марка стала раритетною.

Власні поштові українські марки почали випускатив 1918 році.  Це були марки-гроші. Ними розраховувалися в тролейбусах і автобусах. Адже, за словами, філателіста, щоб друкувати грош потрібний був папір, чорнила і  багато часу. На звороті герб УНР та напис про грошове призначення «Ходять на рівні з грошовою монетою».

Сам колекціонер почав збирати марки у віці трьох-чотирьох років.

— Моя мама була вчителька українознавства в Україні, Польщі, Німеччині та Америці, — говорить він. —  Мама не могла залишити мене маленького вдома одного, тому брала з собою на роботу до школи. Вчителідавали мені марки, щоб чимось мене зайняти. З того все і почалося.

При виході з музею на столі лежать сучасні сувенірні листівки, випущені в Америці (Нью-Йорк) для України. На них дата відкриття музею —16 вересня 2016 року  Їх можна придбати. Також студент чи дитина має право вибрати зі скляної чаши п’ять американських марок безкоштовно.
 

За словами працівниці музею Ярослави,сьогодні прийшло понад 50 відвідувачів. Працює музей з 10.00 до 18.00. Понеділок — вихідний. Вхід для студентів та діток безкоштовний, а для дорослих — 10 гривень. Поки що вхід для всіх вільний. В перпективі музей планують розширяти і проводити в ньому культурні заходи для філотеліств, колекціонерів, екскурсії для дітей.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.