Уклін соцпрацівникам

Мною піклуються Валентина Петренко і перукар Ірина Єсіна. Я щиро вдячна цим двом жінкам, які приходять до мене, як рідні діти. Завжди їх очікую і з радістю зустрічаю. Коли приходить Валя,  мені хочеться заспівати “Прилетіла ластівка”.
Ще в 1991 році я впала і травмувала стегно. Стала прикутою до ліжка. Через деякий час потрібно було вставати самостійно — я не могла. А цілий день біля мене бути нікому, тому що я одиначка. Почала приходити соцпрацівник Валентина. Я її запитала, чи немає в них каталки. Вона одразу зреагувала. 
Ця розмова була об 11-ій ранку і уже о 16-ій мені до хати внесли візочок. Я була приємно здивована такою увагою добрих людей. 
Хочу щиро всім подякувати, за те, що так турбуються про нас, одиноких.  Бажаю міцного здоров’я і всіх земних благ.
Усі соцпрацівники варті подяки за своє добре серце, за свої вправні руки, за терпіння. Адже кожен з нас хоче розповісти про своє горе, негаразди і болячки. Їм потрібно все це вислухати і заспокоїти людину. Повести себе так, щоб відлягло від серця і вона  усміхнулась. Доземний Вам уклін і щира подяка за все. 
З повагою Олександра Грушко

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.