Вернигородецька земля святкувала День села

Вернигородецька земля святкувала День села

На заході від Козятина розташоване село Вернигородок. Стоїть воно на каскаді ставків річки Гуйви. Саме тут бере початок ця річка і є однією з приток Дніпра. Коли засноване село — невідомо. Перша згадка датована 1864 роком та жителі села називають 1640 рік. Мабуть, їм видніше.

 

Відзначають День села у Вернигородку 21 вересня. За традицією святкують цю дату у вихідний день. Тож минулої неділі, 18 вересня, в будинку культури зійшлися люди, які тут живуть, трудяться і прославляють це невелике село. У Вернигородку вміють працювати. Село невелике, але задніх в районі не пасе. Вміють тут і веселитися. Тож на свято села підготували аматорську концертну програму.

Спочатку всі учасники урочистостей під прапором України пройшлися глядацьким залом. Піднявшись на сцену, всі вони стали творцями захоплюючого дійства. У Вернигородку вміють  працювати і веселитись.

Приємно, що тут пам’ятають всіх односельців, які знаходяться в зоні АТО, чим забезпечують мирне небо над нами. Тож сім’ї Ігоря Бортюка,  Дмитра Стасенка, Віктора Безродюка, Олексія Ткачука отримали допомогу.

Відео дня

Пам’ятають і за тих, хто прославляє село. Про гурток “Умілі руки” газета писала. Та є тут і інші герої. Відсвяткували “Золоте весілля” Алім Бортюк та його дружина Надія Максимівна. Минуло 50 років, як вони стали на весільний рушник. Їх сердечно привітали на святі рідного для них краю. Не забули за вчителя географії Франца Чашківського, за якого знають не тільки в селі.


Він готує спортсменів-туристів. Згадали кращого працівника виробничої сфери Сергія Тучака, Тетяну Омельчук (номінантку “Краща садиба року”), “дитину року” Вадима Ковбій (він чемпіон країни з туризму).

 

Всі поздоровлення відбувалися між номерами концертної програми. Так непомітно завершилась зустріч трудівників села з талантами культури. Спорожнів зал будинку культури  та не спорожніла душа людей, які тут живуть. І вірш, який прозвучав з самого початку концертної програми саме про них.

Є в Подільському краї

Невелике село

Та від усіх найдорожче

Стало серцю воно.

Там ходила я боса

У дитинстві своїм.

Вам про нього сьогодні

У вірші розповім.

Ген о там, за горою

Ліс росте, височить.

Стрічкою голубою

Плесо річки блищить.

На полях котять хвилі,

Золоті ячмені

І таке воно миле й

Односельцям й мені...

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up