Антон Іваненко був на Майдані, коли лилася кров

> У такі вирішальні для країни часи, звичайні буденні клопоти для хлопця втратили сенс. 29 січня Антон поїхав на Майдан. Самостійно. Напередодні від’їзду підготувався. Зібрав засоби індивідуального захисту, респіратор, шолом, окуляри. Їхати не боявся, бо знав місто. Коли вийшов зі станції метро — не впізнав столицю. Все змінилося. Відчувався запах польових кухонь, дим, бойовий дух. Зі сцени голосно лунали різні промови.

Приїхавши на Майдан, хлопець почав шукати місце дислокації. Він отримав роз’яснення щодо своєї ситуації у волонтерки польової кухні «Світлиця» біля пам’ятника засновникам Києва. Виявилось, що тут розселяються в наметах за регіональною ознакою. Тому мав звернутись до приїжджих з Вінниччини. Антон знайшов потрібний намет. Там, за словами хлопця, його гарно прийняли. Панувала неймовірно дружня атмосфера.

 

— Перше, що я зробив — встановив наш прапор на одній з опор намету — розповідає далі Антон. — Почуття піднесення, звісно, не описати. З цього моменту почались дні, сповнені активної революційної діяльності. Я був задіяний в Самообороні Майдану.

Антон ночував у наметі, який опалювався двома буржуйками. Кухня смакувала по-домашньому. З розповіді очевидця, кияни допомагали, хто чим міг.

— Пам’ятаю, що 8 лютого відбувся чималий захід — продовжує Антон Іваненко. — До барикади біля центрального універмагу підійшли більше тисячі людей з георгіївськими стрічками. Здебільшого молодики в спортивках та жінки пенсійного віку. Заявляли, що вони кияни і проводять акцію «за чистий Київ» і хочуть розібрати барикаду. 

Ніхто з активістів не сумнівався — це провокація влади, спрямована, насамперед, проти Самооборони. Небажаного сценарію вдалось уникнути і вони розійшлись. Та через тиждень все знову повторилося.

Тітушки та "Беркут" закидували людей гранатами

Весь проведений на Майдані час Антон патрулював його територію. Чергував на Грушевського та охороняв вхід на Майдан з козаками 4 сотні «Козацький редут». За його словами, 18 лютого о 9-ій ранку самооборона вишикувалися по сотнях. Такими колонами всі вирушили в бік Верховної Ради, по вулиці Інститутській. Але бійці внутрішніх військ заблокували всі підходи. Зібрались тітушки. «Беркут» стояв далеко під парламентом. Самооборона супроводжувала звичайних людей, які прийшли на пікет. Десь через дві години у парку хтось кинув газову гранату і зчинилася бійка.

— Зі сторони бійців і тітушок в хід пішли камінці, світло-шумові та газові гранати,— розповідає Антон.— В нас кидали “коктейлі Молотова”, були й вибухові пакети. Беркут почав стріляти із пневматичної зброї. Ми відчули, що якраз на очі газ майже не діяв. Зате органи дихання пекли неймовірно. Це вже зараз відомо, що нові гранати завезли днями раніше з Росії. Неподалік від мене сотнику 15 сотні відірвало кисть руки. Багато травмувались осколками. Через хвилин 15 настало перемир’я. Міліцію відтиснули на 20-30 метрів. Ми збудували захисний кордон із щитів та лавок. Потім, ліворуч від парку на Шовковичній і Липській вулицях, почалися активні дії. Силовики почали дуже швидко відтісняти наші загони, які були максимально розтягнуті аж до Паркової алеї. Тітушок було з півтори тисячі. Вони «працювали» камінням і коктейлями з-за спин міліції. Сотні зазнали великих втрат, багато людей, що тоді не повернулись, і досі є зниклими безвісти. Багато прийшли пораненими.

По асфальту текла людська кров

Зі слів очевидця, силовики стріляли автоматами Калашникова з Жовтневого палацу та зі сторони будівлі Нацбанку. Хлопець особисто бачив цих стрілків.

— Я отримав поранення в руку під барикадами на Інститутській, — продовжує Антон. — Видно було, що працювали снайпери. По асфальті, як струмок, текла людська кров. Постріли не поодинокі, а постійні і часті. Це виглядало як війна, як спрямоване вбивство. Творилося криваве жахіття...

Після поранення в руку Антон тривалий час лікувався в районній центральній лікарні. Картеч, яку перед цим дістали лікарі-волонтери з КМДА, хлопець залишив на згадку. Зараз його стан задовільний. Рана на руці загоїлась, але в душі — ні. В душі образа. Хлопець каже, що і досі з думками на Майдані. Він каже: "Не скажу, що я задоволений теперішньою владою. Ми дали їй кредит довіри. Але що ми бачимо — злочинці повтікали і залишилися не покараними. Інші з них й досі при владі."

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.