Екологія мислення

Раніше були часи…

 В Козятині вже 5 років працює громадська організація «Туристський клуб «Орієнтир» міста Козятин». Щороку в ньому займаються 50-70 школярів і дорослих, в основному ті, що проживають на ПРБ. Метою діяльності турклубу є оздоровлення молоді, впровадження різних форм активних способів відпочинку, здорового тверезого способу життя, вивчення природи, історії, звичаїв рідного краю. Форми роботи – різноманітні. Школярі беруть участь у пішохідних та велосипедних мандрівках вихідного дня, екскурсіях, таборуваннях.

 

Відео дня

Організовують змагання з туристського багатоборства, спортивного орієнтування, ігри, квести. Опановують гру на гітарі. В цьому році видано навіть пісенничок туристських пісень. В минулих – видали пісенники «Козацькі пісні» та «Повстанські пісні», путівники маршрутів вихідного дня Козятинщиною та околицями Вінниці, пройдених нашими гуртківцями. Лише від початку цього року вже проведено чотири походи вихідного дня по Козятинщині, три екскурсії (Калинівка – на свято гумору, і дві -  в Київ: в Межигір’я і музей Т.Г.Шевченка). 

В клубних змаганнях з туристського багатоборства взяли участь 19 юних туристів. Зараз готуємось до проведення змагань зі спортивного орієнтування. 

З 2010 року при клубі було створено козацький рій. В нього ввійшли учні-старшокласники ЗОШ №5 і ліцею. Рій – чемпіон обласних змагань з краєзнавства (тричі),  на обласних змаганнях «Джура» щороку виборював призові місця, а в 2012 році захищав честь області на Всеукраїнських змаганнях «Карпатська січ» в Закарпатті і виборов один із восьми кубків. У цьому році плануємо поновити склад рою, тому що чемпіони-випускники розлетілися по різних вузах України. А в травні – вже наступні змагання юних козаків…

Протягом всього часу роботи турклубу ми тісно співпрацювали з міською радою, відділами освіти (Білянець О. А.), фізичної культури та спорту (Луцюк П. В.), центром дитячої творчості (Мельник О. О.), школою №5 (Кронівець Г. Л.) та ін. Саме завдяки цій взаємокорисній співпраці і взаємодії досягалися призові місця в обласних і всеукраїнських змаганнях. А ще – діти вчилися корисно для здоров’я відпочивати, оздоровлюватись, пізнавали красу і історію рідного краю, мали можливості для спілкування, саморозвитку. Ми вдячні тим, хто допомагав нам. А найбільше допомагали і сприяли в організації заходів клубу – батьки дітей-гуртківців.

 ...а тепер моменти

 Можливостей займатися туризмом для школярів у нас щороку стає все менше і менше. Протягом попередніх років у Козятинському центрі дитячої творчості кількість ставок гурткової позакласної роботи або скорочувалась, або трималась на мінімумі. Дитячі гуртки були «переселені» в підвал, а їх місця в «світлих» кабінетах зайняли  підрозділи відділу освіти.

З вересня минулого року вже міськвно переселилось у будівлю, де був ліцей, приміщення віддали назад Центру дитячої творчості, а чи збільшили кількість ставок гурткової роботи? Це можна було зробити на сесії, яка в січні приймала міський бюджет. Наскільки мені відомо – ні, кількість ставок не збільшилась. Оце і є тим показником, наскільки наша міська влада турботлива і дбає про розвиток школярів, їх здоров’я. Наскільки ця влада прогресивна, патріотична і далекоглядна. Набагато легше «пропіарити» буцімто «турботу», провести одиничний епізодичний захід-шоу для молоді (День захисту дітей, чи День проти СНІДу), ніж виділяти щороку  кошти на постійну систематичну позакласну роботу, яка єдино і приносить вагомі результати в оздоровленні і вихованні молоді.

Ми живемо на бомбі, яка може вибухнути

Нещодавно ми провели похід вихідного дня в Глухівці. Подивилися голубі озера каолінового кар’єру, спробували пошукати опали у відвалах і відпочили на місці колишнього піонерського табору. Нас здивувала чистота і благоустрій на березі ставочка. Виявилося, що порядок там навели два(!) жителі села. Вони зробили лавочки, столики, поприбирали купи сміття, поставили мішок-контейнер, щоб було куди скидати нове сміття. На березі стало затишно і красиво. Влітку тут можуть збиратися, рибалити, купатися і відпочивати всі глухівчани.

А минулої неділі – ми з дітьми пішли в наш інтернатський парк погуляти. І побачили жахіття. Весь лісок захаращений сміттям. Ми пройшли на галявинку біля ставка, повизбирували пляшки, пакети, які залишали попередні «відпочиваючі», попалили їх, і, лише тоді на прочищеному місці присіли відпочити і обговорили побачене. 

Невже так важко людині після виходу «на природу» за собою позбирати в пакет і забрати або спалити сміття? Не можна ж жити паразитом, лише беручи, і нічого не даючи взамін! Так ми забруднимо навколишнє середовище і не випорпаємось з хворобами. Адже жодний живий організм не може жити у відходах своєї життєдіяльності! Я знаю, що кожного року учні школи-інтернату прибирають в лісочку. Але через деякий час купи сміття виростають знову… Так ми виховані. Своє подвір’я чисте. А ліс – нічий. Люди добрі! Ми хочемо в Європу! Але ж не приїдуть з Європи прибирати за нами наше сміття! Поки ми не навчимося не смітити, нам в Європу, вибачте, як до неба рачки! Мій дід жив у селі і нікуди нічого не вивозив: знав, що треба зразу спалити, що перегниє і буде перегноєм для Землі, а що перекувати і зробити корисну річ…І земля, і подвір’я були чисті. Треба розпочинати з себе, зі свого перевиховання. Бо невихована екологічно людина, не виховає і свою дитину. А наші діти вже словам не вірять. Як сказав мудрець: «Не вчи мене жити – живи сам так, як учиш!». Діти наслідують не слова, а вчинки. І знову повертається думка: де ті уроки і гуртки виховання екологічного мислення нашого ЦДЮТ, школи?

  Це проблема не лише маленького лісочка. Це є велика проблема і нашого міста. Адже те звалище, на яке вивозять сміття з Козятина, стоїть на верхів’ї річки Гнилоп’ять, з якої  ми ж і п’ємо воду. А яка вода – таке і життя, таке і здоров’я. Ми живемо на «бомбі», яка в будь-який час може «вибухнути»! Вже, мабуть, давно настав час задуматись над тим, щоб розпочати переробляти це сміття, зменшувати екологічну загрозу над жителями міста.

Але, поспілкувавшись з друзями, я із здивуванням дізнався, що це питання уже раніше піднімалося, що приїжджали в Козятин люди, які пропонували міській владі збудувати на звалищі сміттєпереробний завод, і вирішувати цю проблему. Але, на жаль, не «домовились» з власником цього звалища, отримали відмову і поїхали, залишивши нас самим порпатися в своєму смітті.

Архітектори зробили ПРБ без зони відпочинку        

І ще одне питання. Скажіть, будь ласка, де на ПРБ є парк, сквер, красиве місце, куди можна батькам прогулятися з дітьми, відпочити? В центрі є Водокачка, сквер Пушкіна. А на ПРБ? Цвинтар біля церкви та могила загиблим? Чому ми не творимо красиві місця круг себе, а лише руйнуємо? Мені сказали якось молоді люди, що пропонували зробити сквер на пустирі навпроти «Господарочки», де щоліта цирк ставить своє шатро. Але у відповідь почули «Ніззя!». Бо там буде черговий будинок. Так хтось запланував! Зараз розчистили майданчик біля БМП-648. Це могло б бути гарне місце для скверу. Але і там вже запланована будова. А чи вчили наших архітекторів, що в житлових масивах обов’язково мають бути рекреаційні (тобто природні) зони, зони для відпочинку? Хто відповість на це питання?

Такій владі слід саморозпуститися        

Хочу ще сказати про своє спостереження. Я, як керівник громадської організації, вхожу в Громадську раду при міськраді. Вона має дорадчі, а не виконавчі функції. Сюди входять 27 громадських організацій міста. Коли на засіданнях члени ради піднімали якісь конкретні питання, то ініціатора питання «нагороджували» і виконанням. Хто подав ідею – сам її і реалізовуй! Наприклад, ГО «Твереза Козятинщина», турбуючись за молодь, підняла питання про дотримання діючого(!) законодавства щодо продажу, розпиття алкоголю і куріння в громадських місцях. Почули рішення: “От і проводьте рейди, от і «боріться»”! А міліція – самоусунулась, на раду звітувати не з’явились. І так по багатьох питаннях. То питається, що це за «виконавча влада» і навіщо вона така місту здалася? Якщо громадським організаціям доручають виконавчі функції, то може такій владі слід саморозпуститися? Не дивно, що на звітне засідання більшість членів громадської ради не з’явилась і звіту так і не почули. 

 Кожний житель міста хоче бачити  наші органи місцевого самоврядування ініціативними і дійовими! Невже так важко, наприклад, на автобусних зупинках вивісити чіткі графіки руху автобусів, а не півчасові інтервали руху? Та закрити той генделик, який продає спиртне неповнолітнім? Та поставити урни, в які курці кидали б недопалки в місцях, відведених для куріння? Та взяти техніку і очистити інтернатський парк, в якому вже виростає сміттєзвалище? Та задуматись про те, як зберегти цей куточок природи чистим і красивим?.. І таких моментів кожний житель Козятина може навести ще і ще. А якщо чиновник, маючи всі важелі влади, не вміє навести лад у своєму «підрозділі міського господарства», його треба, не панькаючись, замінити. Замінити на господаря, який вміє працювати не лише на свою кишеню, паперотворення чи шоу-творення, -  а і для блага громади міста.

Автор публікації Олександр Врублевський, голова ради ГО “Турклуб Орієнтир“