Актуально. Об'єднання громад. Чіткі плани.

«Вони хочуть впихнути невпихуєме». Саме ці яскраві фрази колишнього голови Верховної Ради України І. Плюща найбільш повно відображають ситуацію, яка складається навколо проведення  адміністративно-територіальної реформи, зокрема, впровадження закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», складання Перспективних планів формування територіальних громад.

На всіх рівнях громадяни при обговоренні цього питання говорять: «…об'єднання дійсно має бути добровільним, а не примусовим процессом». «…Теоретично реформа спрямована на покращення життя громадян, але на практиці виникає багато питань. Що буде потім невідомо. Ми не почули зрозумілих відповідей на питання, що нас хвилюють». «…Не стане сільських рад, як це наблизить послуги до людей?». «…Владі потрібно провести пілотний проект адміністративно-територіальної реформи в одній з областей та проаналізувати його результати». «…Селяни здебільшого не вірять у те, що їм передадуть повноваження та ресурси, хочуть, щоб сільські ради залишилися». «…У даному питанні важливо врахувати ризики і перспективи». «Формувати бюджет у наступному році в залежності від того чи громади об’єдналися вважаємо антиконституційним і тиском на громади, що неприпустимо!». «…Реформа сира, вона не має необхідної законодавчої бази». «…Проводити адміністративно-територіальну реформу такими темпами недоцільно, неправомірно». «… Нині у бюджеті недостатньо коштів, а звідки вони з’являться після об’єднання громад, коли не розвивати економіку?». «… Чи на часі така реформа, коли у країні йде війна і нас чекає дефолт». «…Ми не бачимо, щоб влада цікавилися думкою людей, брала її до уваги. Все робиться для галочки». «…Адміністративно-територіальну реформу потрібно зупинити, бо її насаджують, як свого часу відбулося з колективізацією».

Таке різномаїття прагматичних думок простих людей відображає їх ставлення до проведення територіальної реформи.

Представники влади, які намагаються схилити людей до підтримки реформи, як правило  «не в темі», на жодне з поставлених людьми питань не можуть дати зрозумілої відповіді. Лише торочать: « Буде краще!». Як буде краще, люди знають з горезвісних реформ в пенсійні сфері, приватизації майна, землі тощо.

Люди дивуються: «Чи є у влади кредит довіри людей, бо не підтримана ними реформа –  утопія? Скільки коштуватиме ця реформа і чи „підйомна” вона для України, коли держава навіть не може дозволити собі мізерні соціальні виплати? Чи приведе механічне укрупнення територіальних громад і районів до їх самодостатності без вирішення питання економічного розвитку територій і, в першу чергу, створення робочих місць? Чи це наблизить владу і соціально-управлінські послуги до людей за вщент зруйнованої соціальної, транспортної і комунікаційної інфраструктури? Чи є в країні хоч один позитивний приклад 20-річного реформування, що вселяло б громадянам оптимізм і впевненість у необхідності проведення адміністративно-територіальної реформи? Чи будуть здійснені кроки з оптимізації повноважень між центром і регіонами, знайдено нову модель взаємовідносин, реформовано бюджетну і податкову системи?

Хто прорахував економічні витрати та моральні збитки, які зазнає кожна родина в результаті переоформлення безлічі життєво важливих документів (паспортів, свідоцтв, установчих документів, документів майнового характеру тощо)? Чи робився прогноз можливих ризиків і наслідків, впливу ймовірних помилок у частині збереження керованості на всіх рівнях управління? Чи напрацьовані заходи з недопущення погіршення рівня життя людей і зростання соціального напруження? Чи аналізувалися „ідеологами реформи” причини невдалого реформування територіального устрою, проведеного в 60-х роках минулого століття, та його наслідки? Чи вичерпані можливості оптимізації нинішньої системи територіального устрою?

Громадяни питають: «Навіщо його пхати, якщо воно не лізе?»

Пане Пузир, я теж приєднуюся до цього прохання. Поговоріть, будь ласка, з Лозінською та іншими журналістами "РІА" і переконайте їх не розпалювати більше ненависть до нещасних бездомних собак та не обливати брудом волонтерів з "Хатіко". Через ці статті про собак газету стало гидко в руки брати. А найстрашніше, що тварин уже почали труїти. І не виключено, що це "заслуга" "РІА".