Даємо оцінку нашим вчинкам

Скільки зараз поміж нас людей, що так аналізують ситуацію в Україні, так оцінюють події, наче ото вони змогли б керувати державою, знають, як зробити наше життя кращим - лиш призначай їх прем’єр-міністром і все ці «розумники» влаштують: досягнуть миру на сході України, виведуть спільноту з кризи, посадять в буцегарні мафію, знищать корупцію. Такі горе аналітики у власному розумінні - найрозумніші.
Хоча для цих пустословів  є непочатий край роботи у рідному Козятині: чи не пора спитати нашого голову міста, що він зробив для громади за час своєї каденції, чому під боком нашої прокуратури робляться незаконні операції, чи не прийшла пора визначитися з власною духовністю, чому після ремонту доріг вони знову покриваються ямами?.. Таких питань можна поставити безліч. Але ж легше і простіше робити аналіз державним справам, а не громадським на місці.
Жаль, що має наш Козятин ще симпатиків втікача президента, має ще прибічників комуняк, лідер яких вболіває тепер за долю України. Ходять поміж нас ще немало бюрократів і хапуг, які даремно не зріжуть навіть дерево на подвір’ї  храму, бо мають бажання це дерево використати для власного збагачення. Цікава ми нація - велична і не дуже!
Але мова у цих роздумах не про них. Мова піде про тих, хто представляє частину нації величну і героїчну, хто несе гордо у Козятині прапор високого духу патріотизму, демонструє самопожертву і велику щедрість душі.
Є у Біблії особливо мудрі слова, хоча ця Книга від першої букви до останньої крапки складається із суцільної мудрості: «Кожний хай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю.» Не з примусу, а з великою щедрістю підійшов днями до активного волонтера нашого краю Володимира Фурмана підприємець з Козятина Микола Васильович Кирилюк і вручив номіналом 10 тисяч гривень, аби придбали для наших земляків те, що треба їм зараз особливо. А треба багато – це і білизна, і тепловізори, і ліки, і запчастини для техніки… хіба все перерахуєш! Ось так просто, а чи зміг би це зробити будь-хто з нас?
Микола Васильович мав відзначати на початку березня свій півстолітній ювілей. Міг би разом з чудовою дружиною Оксаною, двома синами, друзями погуляти – не багато таких ювілеїв у житті людини трапляється. 
Та хіба зможуть рука чарку налити, уста пісню заспівати, коли цвіт України гине за рідну землю, захищаючи її від ворога - супостата? Ото ж порадилися в сім’ї і вирішили -  хай ці гроші ідуть на добру справу! На сьогоднішній день ця сума реалізувалася вже добротним взуттям, ліками, ремонтом техніки. Ось вона реальна оцінка вчинку реальної людини, а не дурні пусті висловлювання, як краще зробити ту чи іншу справу, метляючи язиком, наче віником.
Милосердя – це активна доброта. Таку активну доброту проявляє зараз багато наших земляків. Є вони і у місті, є і по селах. Взяти хоча б глухівчанина Анатолія Леонідовича Мазура. Правда, чоловік у даний час працює в столиці, але не втрачає зв’язку з рідним краєм, спілкується з нашими волонтерами. Я чув особисто це спілкування, в якому що не слово, то конкретика. Буває, і гостре слівце різане вуха, щоб поставити на місце тих горе патріотів, які зволікають своїми діями. В даний час саме на СТО Анатолія Леонідовича проходить ремонт стареньке авто, подароване бійцям керівником Воскодавинського господарства Василем Степановичем Вакулюком. Цей скромний чоловік ніде не піариться, але ж саме він виділив для Вінницького військового шпиталю значну суму грошей (не буду вказувати конкретної суми, щоб жаба не задушила когось із наших землячків).
Пройде небагато часу і поїде відремонтований «Опель–фронтер» на лінію вогню, а тут, у Козятині, знайдуться нові і нові патріоти, які не кричать про свій патріотизм, а скромно роблять святу справу, аби дочекалася Україна своєї перемоги. І дочекається, бо за цю перемогу моляться православні і католики, адвентисти і баптисти, греко-католики, моляться матері, сестри, цю перемогу зросили сльозами ті, хто втратив своїх рідних і хто ще їх втратить – це гіркі слова, та йде в Україні війна!
Коли любиш людину, бачиш її такою, якою її створив Бог. Я особисто бачу описаних мною чоловіків найпрекраснішими, найвеличнішими, бо проявили і проявляють вони ці риси у грізний для батьківщини час яскраво і чесно, хоча ніщо людське їм не байдуже. Як учитель в минулому оцінюю вчинки ваші, дорогі земляки, на п’ять з плюсом за п’ятибальною системою! Хотілося б поставити високі бали і тим, хто нарешті усвідомить свою патріотичну позицію, в яку церкву ходити молитися Богу, хто набереться мужності сказати правду у вічі нашому хитрому і лукавому меру Г., а йому самому стати перед іконою і покаятися, що глумиться над громадою стільки років, за якого майбутнього господаря Козятина будемо голосувати, бо ж уже сьогодні багато підлих хитрунів готові балотуватися на цю посаду. Прийшла пора, любі мої земляки, поставити реальні оцінки і собі, аби не лукавити перед власною совістю.

Підготував Віктор КУЧЕР

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.