Німий заговорив через 200 днів

Вячеслав Гончарук

Я не хочу бути критиком якогось видання. У кожного видання є свій читач. Це його справа давати оцінку виданню, яке він купує. Я нічого не маю до автора статті, яка написана в одній з комунальних газеті . Але чому про озеленення Пушкінського парку заговорили тільки тепер? Знаючи настрої людей, мушу сказати, що ця тема читачам набридла вже гіркою редькою і в них від слів “туї” чи “озеленення” нападає оскома. Тож спробую коротенько пройтись по наболілому.

Автор статті дуже обізнаний в тонкощах тої висадки дерев, що висаджувалися в Пушкінському сквері. Знає до тонкощів розміри викопаних під саджанці ямок. Тільки чому мовчав тоді? Адже по районному радіо звучали обнадійливі фрази. Що озеленення проводиться під пильним оком фахівця лісового господарства з Вінниці. Чи то була тільки реклама? Я не знаю, як було тоді. Був той розрекламований фахівець чи не було. Але я знаю, що люди, які тримають на своїх плечах засоби масової інформації, купуючи їхню продукцію, повинні чути правду.

Плачуть туї в міськім сквері

Відео дня

Листячком пожовкливим

Накінець заговорили,

Бо до цього змовкли.

І у вас є на папері

Туї, що приїлись,

Як про них писали в RIA

“Ви кудись поділись”.

Бо садили туї справді руки неумілі

Те, що зараз написали, —

Тільки плями білі.