Запитання, на які навряд чи почуємо відповідь.

Пройшло вже більше року з того часу, як група «несподівано» прибулих з обласного центру молодиків, забезпечивши охорону не дуже охайним мешканцям сусідніх сіл, під радісний регіт присутніх на площі, скинули з постаменту пам’ятник Володимиру Леніну. Ще через декілька днів був демонтований і постамент («добити» залишки якого не можуть і досі). Ви і ваші прибічники забезпечували «ідеологічне підґрунтя» цієї акції. Це був «апофеоз» «революції по-козятинські».

Пройшло вже більше року… Ну і що? Які наслідки і перспективи? Вам і вашим соратникам тоді полегшало? Мабуть… Невже саме в цьому була кінцева мета вашої «революції Гідності»?

Думаю, що надто сміливо буде стверджувати, що рівень гідності і самоповаги жителів Козятина виріс за «звітний період». Жебракам ці почуття невідомі. А ми всі (чи – майже всі) поступово переміщаємось саме в цей стан!

Трьохкратне знецінення гривні, більше як подвійний «стрибок» цін, безробіття, війна, вбиті і поранені земляки – це те, про що ви мріяли в той достопам’ятний вечір? Скажений підйом комунальних тарифів, згортання виробництва і товарообігу, розподіл суспільства на «своїх» і «чужих», пошук «ворогів народу» - це і був омріяний «початок Великого шляху»?

Ви скажете: «Ні, мета була зовсім іншою! Цим відкривалася дорога до Європи, до демократії, ліквідації корупції і гідного рівня життя!» Але чому я – спостерігаючи все, що відбувається зараз і відчуваючи це на собі – повинен вам вірити? Адже, поки що, ми всі бачимо навколо себе явища прямо протилежні! Ви обрали свій шлях. Це ваше право… Але: чому ви мене і мою родину теж «волочите» цим шляхом? Я ж його не обирав! Підкреслюю: я далеко не прибічник того суспільного устрою України, який існував до цього. Але сьогодні ще гірше!

Можу собі тільки уявити, який галас відразу ж піднімуть різноманітні «патріоти», «герої України» і інші «аноніми», прочитавши ці стрічки! (Від звинувачень у «антипатріотизмі» і «п’ятій колоні» до «неправильної національності» і побажань «на гіляку!»). Що ж: це набагато легше, ніж по суті відповісти на незручні запитання. Чесно кажучи, я і не вірю, що відповіді від вас хтось колись почує. Справа не в тому.

Перш, ніж «накапати» на мене в СБУ чи неофіційним «загонам зачистки», наберіться сміливості і публічно дайте відповідь: « Що ще на вашому «світлому шляху» ви повинні зруйнувати?» Дивлячись на наше місто зрозуміло, що головними «пам’ятниками тоталітарного минулого» в Козятині залишились хіба що багатоповерхові будинки. Якщо так – то почніть із своїх осель. Це, принаймі, буде чесно!

І.Й.Лівшиць

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.