Світлана Чернецька

Якось так склалось, що не було нагоди бувати у тернопільській промзоні. Однак необхідність зустрічей із представниками підприємств, розташованих у промзоні, таки привела мене сюди. Запилюжені дороги, сумні сірі громаддя будинків, які порожніми очима вибитих вікон стежили за мною, неоковирні іржаві паркани та незрозумілого...

 Так, я хвалюсь. Так, нескромно. Так, я інтернет-залежна людина) Але тепер мій мобільний не натужно поскрипує, коли я його прошу відкрити сторінку рідного сайту, а робить це швидко і залюбки. Пошту і соцмережі він відкривав і раніше, але чомусь ображався, коли хотіла відео чи фотки. Бойкотував мої прохання. І...

Так, я  сама була вражена. Заходжу в потяг. На нижній полиці сидить хлопчина. - Ви тут чи тут? – питає, показуючи на різні краї полиці. - Тут! – показую вертикально.  – це моя полиця. - А де моя? Моя восьма, - розгублено каже він. - Ну от, восьма. Зверху. – знизую плечима. - А де я маю сидіти? Я...