Використовуючи дешеві рейси на Святій землі побували тисячі українців

Леонід Собко повернувся з туристичної поїздки з Ізраїлю. Звідти, окрім сувенірів, пан Леонід привіз свідоцтво про те, що він “за Біблійськими заповітами, піднявся в Святе Місто Єрусалим, столицю Ізраїлю і відтепер удостоєний  носити титул Єрусалимського паломника”. Він дав газеті “RIA-Козятин” ексклюзивне інтерв’ю.

— Які враження від поїздки?
— Просто чудові. Адже це є Свята земля. Я так думаю, що кожен християнин мріє побувати хоч раз, де народився, жив, страждав і помер наш Господь Ісус Христос. Я побував там уже вдруге. Це була туристична поїздка з групою українців. Два роки тому я їздив приватним запрошенням. Я був у Кирият-Ямі, там мої друзі. І побачивши Ізраїль, я марив таким бажанням — побачити його повністю. Побувати в тих місцях, які я не зміг побачити. Але читав і чув з Біблії. І моя мрія збулася. Був там сім днів. Повністю об’їздив омріяні місця.
— Скільки коштує така поїздка?
— Якщо в період Нового року, коли хасиди прилітають в Умань на поклоніння, є спеціальні чартерні рейси. Квиток коштує 90 доларів (туди і назад). На проживання і екскурсії витрачаються окремі гроші.

— Чи відчували ви там себе щасливою людиною?
— Надзвичайно. Адже як тільки наша туристична група туди приїхала, нас відразу повели на пляж Середземного моря. І ми купалися цілий день. Воно надзвичайно тепле. У нас я ніколи такого не відчував. Вода в два рази солоніша ніж у Чорному морі
— А де ви проживали?
— В готелях. Ми жили в Віфлеємі, ця територія належить Палестині. Там вдвічі дешевше. А потім два дні у Тівіріаді. Це вже Галілея Ізраїлю, на березі моря.
— Що вас найбільше вразило?

— Найбільше вразив тунель Хіскіяну, який був прорубаний 2700 років тому в горі Сіон. На ній побудований Єрусалим. І ми пройшли цей тунель. Він має приблизно 700 метрів, по коліна у воді, в повній темряві. Нас було 54 чоловіки. У декого були ліхтарики, але ми так розтягнулися, що вони не всім світили. Це передати неможливо. Бо це єдина водна артерія, якою вода потрапляла до жителів Єрусалима. Це артерія життя.
— Тепер вам можна спокійно жити, після того, як ви побували на Святій землі?
— Я і так спокійний (сміється). Але просто моя мрія збулася.
— Де ви ще були?
— У Віфлеємі, в печері, де народився Ісус Христос. Там найдревніша християнська церква, яка збереглася. Були на Голанських висотах. Там, де починають витікати з гори Гермон три ріки. Вони впадають в Галелейське море.  Дуже чиста вода. Там водиться форель. І при нас робили аналіз і сказали, що сто відсотків кришталево чиста, прозора вода, яку можна вживати прямо з річки (!). Там ще є величезна скеля і біля неї був в Античні часи побудований храм Пану (Богові кохання). Сюди йшли страждаючі люди. Приносили жертви і він їх обдаровував коханням. Проходячи повз цю скелю Ісус Христос назвав апостола Петра нею. Саме він і став цією скелею. Тут буде збудована церква. Її не здолають навіть ворота пекла.

— З фотографій ми бачимо, що ви зустрілися з ізраїльськими військовими. Ви з ними спілкувалися? Вони приймали саме присягу?
— Так. Коли я був у фортеці Масада (символ ізраїльської військової доблесті), там вони приймають присягу. Встановлений прапор. Дуже багато солдатів.  І в Єрусалимі знайомився із солдатами, до речі, один був з Росії, інший — з Грузії. На Масаді я, побачивши солдатів, підійшов і запитав, чи немає когось з України. Бо часто буває так. Але не було. А ці солдати розповідали, що служать в армії. Вони знають, що в нас йде війна, передавали нам триматися, бажали перемоги, любити і захищати свою Батьківщину.
— Розкажіть щось про себе?
— Я народився 13 листопада 1962 року в селі Солобківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області. Але так трапилося, що навчався в Козятинському технічному училищі (зараз залізничне) і знайшов тут своє кохання. Одружився і залишився  в Козятині жити. Дружина — Наташа, шестеро дітей. Найменшому 18 років, а найстаршому вже більше 30-ти. Три сини і три доньки. Працюю директором недільної школи церви “Скінія”. Вже більше 20 років в цьому служінні.
— У вас є якісь побажання людям, які будуть читати цю статтю?
— Я повторюсь, що кожному християнину потрібно побувати на Святі землі. Хоча б частково відчути те, що відчував Ісус Христос. Відчути дух Єрусалиму. Паломники несли дерев’яний хрест саме тією дорогою, що йшов він. Якщо враховувати те, що дорога кам’яна, весь час йде вгору, на небі палюче сонце, постійно хочеться пити, то можна це відчути хоча б частково.
— У вас є фото біля Стіни плачу, де люди висловлюють свої бажання Богу. Ви завезли туди окрім своїх, ще чиїсь?
— Свої власні я висказав молитвою, а ті, що люди передавали на папері, я залишив, вклавши у стіну. Хто має віру — Бог почує. Там такий банер висить біля Стіни. Там це все написане.
— Вже почало збуватися, те що задумали?
— Мої бажання багатострокові. Стосуються України, миру. Багато було делегацій з України, вони несли прапори. Ми з ними спілкувалися і казали, може хоч тут Бог нас почує і війні буде кінець. 
— У вас є якісь хобі?
— Так є. Дуже люблю займатися садівництвом. Маю невеличкий сад, де росте 300 дерев. Це абрикоси, черешні, сливи, персики, яблуні, груші і інші екзотичні рослини. Такі, як українські ківі, солодка калина тощо. Багато роботи, з ранньої весни і до холодів. Я просто там отримую насолоду і відпочиваю душею. Діти раді, що в мене таке хобі. Ми їмо свіжі фрукти.

Єрусалимський паломник Леонід Собко привіз зі Святої землі сувеніри: чорний базальт з Галілеї, камінь з гори Кармел (де пророк Ілля проводив своє служіння) та каміння з Іудейської пустелі.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.