У Глухівцях з харчуванням дітей ніколи не виникає проблем

Повною несподіванкою стала для мене відповідь хлопців із зони АТО на пропозицію, написати у газеті “RIA-Козятин” про їхнє життя.

Дослівно: “...Ти ж знаєш, ми не генерали, ми солдати. А солдату про війну розказувати важко. Ну, місимо тут болото ногами, руками, інколи — пузом. Не лінуємось, весь час копати. Я карту глибини грунтів Донецька знаю краще будь-якого титулованого геолога та агронома.Так ми землю, що мільйони років ніхто не чіпав, викопуємо та перемішуємо з сучасними епохами. Оце і вся романтика. Ти краще напиши щось приємне і мирне. Наприклад, про те, як годують дітей в школі с. Глухівці, мені це приємно буде читати”.

Дороговказ я сприйняв серйозно. Прискакав у школу зранку. Бігом до директора школи. Олени Миклін. Олена Василівна на вид миловидна файної зовнішності жінка. Доволі молодого віку. Абсолютно аскетично облаштований кабінет пасіонарного керівника, що дуже рідко зустрічається в Козятинському районі. Зі своїм власним почуттям гумору та поглядом на те, що таке виховання та для чого дітям школа.

— Читаю, школа 1-3 ступеню. Це що? — запитую.

— Що у нас повний цикл отримання середньої освіти від першого до 11 класу, — відповідає вона. — А в цьому році ще й наберемо дітей, які навчатимуться 12 років. Учимось зараз в одну зміну. У нас теплі комфортні приміщення. Чудовий педогогічний та технічний склад колективу. Найрозумніших дітей, гарно вихованих батьками, ми лише удосконалюємо. У нас немає кримінальних та соціальних потрясінь і я цим пишаюсь як керівник.

— Поляки кажуть, що їх діти не доїдають через процес навчання. У Глухівецькій школі, як це організовано?

— Найперше, професійно і прозоро для батьків. Нам відділ освіти виділяє 10 гривень на одну дитину. Гроші невеликі, але ми їх витрачаємо раціонально. Лише на м’ясо, рибу інколи гречку, рис, фрукти. Крупи та овочі нам надає місцеве аграрне підприємство, як благодійну допомогу. Щось не вистачає — є батьки, які таким же чином благодійно на кухню дають всякі овочі на салати. Якщо аграрне підприємство не надало цукру, борошна, олії, спецій, допомагають також батьки. Отож, у нас продуктовий набір учню якісний, свіжий і смачний. Для прикладу: присутні навіть тверді сири, соки, чай.

— А звідки знаєте про якість напівфабрикатів м’яса, риби, олії і т. д.?

— Ми ніколи не використовуємо напівфабрикати. Є підприємці, які виграли тендери в районі на поставку продуктів. Нам постачають вони сосиски, тушки м’яса, рибу без будь-якої переробки. З ними інколи виникають конфлікти, але ми не спускаємо, змушуємо добросовісно працювати і ні в якому разі в шкоду дітям. Взагалі то роботу постачальників оцінюю на три з плюсом.

— А хто контролює?

— Медсестра, яка має стаж 17 років успішної роботи в школі.

— Кого ви годуєте і як?

— У нас є спеціальне відведене приміщення для кухні, де працює два фахових кухарі і один помічник. Абсолютно добротне обладнання. Спеціальний теплий зал для дітей. Є де помити руки. Зняти верхній одяг. Спокійно поїсти.

Годуємо школярів: діти від першого по четвертий класи включно (це 135 дітей), окрему групу дітей з соціально-малозахищених сімей, дітей-інвалідів, сиріт, дітей учасників АТО (включно до 11 класу).

— А інші що, свищуть та облизуються?

— Та ні. Є буфет, де все це саме можна купити за 7 гривень. Цим діти успішно користуються. За рік роботи жодних нарікань від дітей, їх батьків та вчителів. У нас сталий колектив, тому в цих питаннях всі успішні.

Наша камера зафіксувала бажання дітей споживати їжу в шкільній їдальні до блиску в тарілці. З чим вітаємо громаду, педколектив та дітей школи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.