Хочуть винищити урочище сірих чапель?

Табору відпочинку “Пролісок” заважають дерева, де гніздяться ці птахи

 

Хочуть винищити урочище сірих чапель?

Опущений в сміттевий бак за безталанне керівницство районом втягнув і зробив мафіками весь актив району. Бути одинаком-мафіком йому  не комфортно… Голови сільських рад, вчителі шкіл, підприємці, фермери… Не пожалів навіть дітей. Саме їх руками тепер хоче загребти жар і при цьому популістично нажити політичного капітал. Вірніше, знищити гніздування сірих чапель! Якщо, то й  вирізати  ділову деревину Йосипівського урочища!

Про це стало відомо в ході проведення журналістського розслідування.

Як керівнику району, кому-кому, як не йому, було відомо про те, що дитячий піонерський табір  "Пролісок" що в селі Йосипівка Козятинського району був побудований прокумуністичною владою в живописному урочищі в самому центрі гніздування сірих чапель. В найбільшій колонії в Україні.

Хто вирішив розташувати тут “Пролісок”, з власною головою дружив дуже добре. Мінімум — нажився на будівництві. Однак, про майбутні покоління не думав. Певно не мав власних дітей. Можливо, не збирався тут жити. Емігрував в Ізраїль…

Однак, “лагер”, як рекламується “Пролісок”, мені асоціюється зі словом “лагер Аушвіц”, де знищили тисячі людей...І тут, справді хочуть знищити ...гніздування сірих чапель. Бо саме на період активного природнього відновлення птахів припадає наплив дітей сюди. А діти, як діти. Вони ж не знають, що не вільно прикладуть свої дитячі руки до знищення природи. В даному випадку — сірих чапель.

Виникає питання: “А як все таки вижили сірі чаплі?”

Дуже просто. З моменту здачі об’єкта в експлуатацію держава пережила нелегкі

часи. Практично, як лагер, “Пролісок” майже не використовувася. В кращому випадку —

попойки аграріїв. Але це вже по завершенню гніздування птиці. В минулому році, по ініціативі голови районної ради Козятина, “нагнули” всіх без винятку долучитись до ремонту приміщень. В кого здерли 15 тисяч гривень. Інших нагнули на рабську не оплачувану працю. Мало того, вчителів експлуатували навіть тоді, коли вони були у відпустці. Обурювались тихо, а дехто пишався і зараз пишається, що прийняв участь у знищенні природи (цікаво, як вчителі після такої ганебної експлуатації викладають уроки мужності учням або збереження природи?). Облік залучених коштів не вівся — відповідно, немає звітності по затратам. Балансова вартість об’єкту значно покращилась. Однак, по документації залишилась на рівні 20-річної експлуатації, що абсолютно не відповідає дійсності. (Думаю, що підготували до вилучення в приватну

власність за безцінь.)

В спілкуванні з батьками, діти яких відпочивали в лагері, нам повідали наступне.

— Лагер, як лагер. Умови примітивні совдеповські. Мені прикро, що мене і дітей так сліпо нагло використали. Уявіть, я про сірих чапель не знав. Хоча, у мене були всі підстави забрати дітей. Сам факт, коли розгулювався вітер, вихователі дітей на вулицю не випускали. Утримували, як злочинців, в приміщенні. Але я їх не звинувачую. З двох бід вони вибрали, на їх погляд, найменшу. Була реальна загроза травмування дітей. Дерева високі, багато сухих гіляк, що від найменшого вітру падали.

— А коли вітер декілька днів то що було?

— Перебіжками, як партизан, виводили в поле подалі від дерев. А потім

такими ж перебіжками заводили в приміщення.

— Були факти травмування?

— Я про це не знаю.

— Що ще вразило в лагері?

— Мене, як батька, просили писати скарги, що необхідно вирізати дерева на

території лагера. Мотивація — щоб птахи не залітали, не сідали на дерева і

не загажували території та голови дітей. Особисто я відмовився, але такі скарги, мабуть, пішли в райраду і область. Тому я не здивуюсь, коли цього року дерева виріжуть, а по факту, як я тепер розумію, розорять гнізда сірих чапель. Пропаде природа. Загине сіра чапля. Я ще раз наголошую — прикро, що мною так підло маніпулювали чиновники від

влади.

— Ваш висновок від нашого спілкування?

— Тільки один. Я не ворог рідному краю. Дітей туди не пущу. Прошу всіх батьків без винятку приєднатись солідарно до мене і вчинити, як я.

Далі буде.

Кому належить земля, кому ліс? Чому чаплі тисячоліттями тут мешкають, а за недержавницьких дій голови райради пропадуть? Який вихід з ситуції, щоб досягти мети — зберегти птахів? Хто має право вирізати ліс і на яких підставах? Чи варто це робити?

Просимо долучитись до справи захисників природи та волонтерів з метою збереження ланшафту та перепрофілювання табору з перспективою розвитку зеленого туризму.

Коментарі (3)
  • Влад Лісовий

  • Влад Лісовий

    Софія reply Влад Лісовий

    Ці птахи - унікальні
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up