Козятинський вокзал, пес Патрон і Шевченко: що на екосумках, які продадуть на благодійність

Козятинський вокзал, пес Патрон і Шевченко: що на екосумках, які продадуть на благодійність
  • Ще тиждень тому це були звичайні торбинки світлого кольору, а нині – стильні шопери.
  • Одинадцять талановитих козятинчанок і харків’янка вручну розписали екосумки, які продадуть, а виручені кошти спрямують на благодійність.
  • Ми поспілкувалися з художницями і розпитали їх про тонкощі роботи

Минулого тижня ми розповідали про благодійний проект, який започаткувала козятинчанка Тетяна Міщук. Разом із Вікторією Хоманець вона зібрала команду художниць як професіоналок, так і аматорів, аби вони створили унікальні дизайни для шоперів. Кожна мала тиждень, аби продумати і створити малюнок на будь-яку тематику, вручну, спеціальними фарбами для текстилю. Усі 14 торбинок вийшли неповторними і не схожими одна на одну. Тут і козак Мамай, що грає на торбані, і українське поле, і яскрава лялька-мотанка, і довгокоса дівчина серед маків.

На одній із екосумок портрет Тараса Шевченка на жовтому фоні. Це робота козятинчанки Вікторії Стадник. Вже восьмий рік дівчина навчається у художньому класі в школі мистецтв. Використовує переважно гуаш, інколи працює з акрилом. Обожнює писати натюрморти і портрети. Тож цілком природно, що на шопері дівчина вирішила зобразити портрет.

— Шевченко — це перше, що спадає на думку, коли згадується Україна, адже він багато про неї писав, — пояснює свій вибір Вікторія. — Та й загалом ми його вчимо більше часу, ніж інших письменників у школі.

Кобзар зображений у досить незвичний для нас спосіб — за спиною він тримає автомат.

— У мене саме така асоціація, — каже дівчина. — Тому що він захищав і відстоював права України в ті часи, і зараз у його творах можна також побачити деякі підтексти, які стосуються теперішнього становища.

Такий дизайн торбинка отримала всього за годину. Малюнок виконався швидко, тому що було бажання і натхнення. Віка каже, коли працювала над дизайном, хотіла, щоб людям сподобалося і вони обов’язково придбали шопер, адже Україні зараз дуже потрібна допомога.

На іншій екосумці велике серце, зіткане з крихітних сердечок жовтого і блакитного кольорів різних відтінків. Це робота Анни Зінчук. Вона приїхала до нас із Харкова і зараз мешкає у Козятині. Дівчина вже давно займається кастомізацією — розписує одяг, не лише на замовлення, а й для себе. Футболка, у яку Анна вбралася на зустріч — теж її робота. На ній зображена рука, яка наче застигла перед тим, як клацнути пальцями.

— У Кореї цей символ означає сердечко, — пояснює Анна. — Його музиканти показують своїм фанатам і таким чином демонструють, що вони їх люблять. Я надихнулася цим символом і це була моя перша робота на одязі. Почала з того, що спочатку малювала собі одяг, потім завела сторінку в інстаграмі і почала потихеньку робити для інших людей, друзів, знайомих. Коли я перебралася до Козятина, я була без матеріалів, без тканини, без нічого приїхала. Ми просто летіли сюди, це не передати словами. Тут я закупила фарбу в інтернеті, закупила футболки і почала потроху малювати. Місцеві люди мене дуже підтримали. Я за це їх дуже ціную. Вони наповнили мене натхненням.

Позаяк малювати по тканині для Анни не нове, екосумку вона оформила за один вечір. Декілька баночок фарб, годинка-друга роботи і шопер із патріотичним дизайном вже був готовий. Як ми вже згадували, на торбинці маленькі жовто-блакитні сердечка утворюють одне велике серце.

— Любов — це дуже велике почуття, але воно складається з великої кількості маленьких деталей, — розповідає про дизайн дівчина. — І щоб створити величезне, всеохоплююче, щире почуття, в нього потрібно скласти довіру, чесність, прив’язаність, дуже багато почуттів, з яких і складається любов. Навіть любов до країни складається із маленьких дрібниць, які нам дає наша країна і які ми даємо нашій країні.

— Які були емоції, коли малювали? — запитую Анну.

— У мене було почуття піднесення, — відповідає художниця. — Щоразу, коли я малюю нову роботу, у мене піднімається настрій і я відчуваю щастя. Наче я прийшла в те місце, де на мене чекали.

Ще одна учасниця благодійного проекту — бульбашкова фея Наталія Мельничук. Якщо маєте маленьких діток, ви могли бачити її вражаючі шоу бульбашок. Вони викликають захват не лише у малечі, а й у дорослих. На торбинці, яку оформила Наталія, зображена українка у віночку, зодягнена в чорну футболку. Вона релаксує, підпираючи голову правою рукою.

— Взагалі якщо придивитися — це я, — пояснює майстриня. — Це мої відчуття. Я люблю Україну. Це моє. Я хочу жити тут. Тут україночка, вона щаслива. Це моє місце, мені тут працювати, жити, любити.

Розписує екосумку Наталія не вперше. Вона влаштовувала для дітей майстер-класи, де показувала, як малювати на тканині.

— Я взагалі творча людина і коли я малюю те, що мені до душі, я сповнена цим, я живу цими емоціями і у мене неперевершене відчуття натхненності, — каже Наталія Мельничук.

Запитую майстриню, скільки кольорів вона використала? Наталія починає рахувати. За декілька секунд відповідає:

— Одинадцять. Я дві години працювала з сумкою один день і потім у мене не було жовтої фарби, я домальовувала наступного дня. Взагалі робота швидко робилася, я намалювала за дві години, грубо кажучи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, TelegramInstagram та Viber.

Коментарі (2)
  • Ірина Ганчик

    А де можна придбати таку сумку?

    Елена Удвуд reply Ірина Ганчик

    Їх продаватимуть через аукціон та лотерею, поки невідомо, коли саме і на яких платформах

keyboard_arrow_up