Якими були школи Козятина у минулому столітті

Учні вечірньої школи, яка колись функціонувала у Козятині

• Чи знали ви, що трохи більше ста років тому у Козятині функціонувала приватна гімназія тільки для дівчат?
• А те, що у центрі міста була польська школа?
• Чи чули, що у колишній вечірній школі, що була на 8-ій Гвардійській, працювала вчителька з прізвищем Зеленська?
• Ділимося з вами цікавими фактами про шкільне життя Козятина, які нам розповіла директор Музею історії міста Лілія Макаревич

Спеціально до завершення навчального року у Музеї історії міста підготували виставку «Шкільні роки незабутні», де представлені експонати з музейних фондів, які передавали не лише козятинчани, а й інші люди, пов’язані з нашим містом. Ми проведемо для вас невелику віртуальну екскурсію і розкажемо цікавинки про навчальні заклади Козятина.

Танці до четвертої ранку

Те, що залізничне училище — найдавніший заклад освіти нашого міста, ви, мабуть, знаєте. У фондах музею зберігається копія сторінки «Пам’ятної книжки Київської навчальної округи», де вказано, що училище заснували у 1878-му. Тож воно майже ровесник нашого міста, адже роком заснування Козятина вважається 1874-ий.

— Тут у нас протокол засідання, в якому звертаються учителі та актив міста до Києва з проханням перевести наше училище з однокласного у двокласне, — показує копію документа у рамці під склом директор музею історії міста Лілія Макаревич. — Двокласним воно стало у 1896 році і до тієї дати побудовано приміщення сучасної школи № 2. Ймовірно цей будиночок будувався за проектом Куликівського, завдяки якому у нас з’явився наш вокзал і церква.

Той храм сьогодні можна побачити лише на старих світлинах. Він видніється на одній із фотографій, де зображена центральна частина корпусу школи № 2. На задньому плані куполи дерев’яної церкви, на передньому — подвір’я школи і центральний вхід. Одразу вгадується ґанок, адже попри сучасні двері, оформлення верхньої частини входу зберегло свій первозданний вигляд.

З-поміж усіх навчальних закладів саме про училище у фондах музею зберігається найбільше інформації. Один із експонатів розповідає, якими були розваги в нашому училищі 125 років тому.

— Тут у нас є така інформація, якою поділилася з нами Зоя Вільчинська, — продовжує директор музею. — Це скарга міщанина Попова на те, що в залізничній школі влаштовують танцювальні вечори, на яких учні поводяться не дуже пристойно.

Григорій Попов поскаржився до Міністерства народної просвіти на те, що в залізничному училищі влаштували платний танцювальний вечір. Чоловіка обурило те, що люди розважалися у ніч проти неділі, та ще й в період посту. Подібні розваги влаштовували в стінах училища не вперше і на думку Попова це негативно впливало на учнів, адже там «танцюють ледь не кан-кан», а музикантам доводиться грати до четвертої ранку. Втім в результаті проведеного розслідування ніяких «непристойностей» в навчальному закладі не виявили. А Попова, як з’ясували чиновники, підбив написати скаргу священник, якому не дозволили працювати в училищі.

Від жіночої гімназії до вечірньої школи

Більш ніж сто років тому у Козятині була навіть жіноча гімназія. Нею керувала Наталія Жойдік. На одній зі світлин, яка представлена у постійно діючій експозиції музею, зображені учениці цієї гімназії. Фото датується 1916-им роком. Дівчата підписали її і подарували козятинчанину Колі, офіцеру-прапорщику. Він загинув у Першій світовій війні.

— Школа була приватна, навчалися в ній за гроші, — розповідає Лілія Макаревич. — Свого часу у цій школі навчалася Галина Табенчук. Це лікар-педіатр, вона була заслуженим лікарем, проживала в Києві. На честь її 90-річчя випустили книгу, вона зберігається у фондах музею. У книзі Галина Табенчук згадує про Козятин і про цю школу, в якій викладав закон Божий її батько. Він був священником і загинув, як і батько Віктора Іванова, від тифу, який вирував тут у 1919 році. Його поховали біля старої церкви, яку знесли в 60-тих роках минулого століття.

Пізніше у приміщенні, де розташовувалася приватна жіноча гімназія імені Наталії Жойдік, відкрили вечірню школу. Вулиця, де була та школа, колись називалася Першотравневою.

— Там викладала вчителька, яка була членом підпільної організації, її прізвище було Зеленська. Це вона з учнями, — показує директор музею світлину, на якій педагог разом зі школярами, які тримають в руках букети. — Передала нам ці фотографії Ольга Мельник із Центру дитячої та юнацької творчості.

Школа Козіцької

Викладали у наших освітніх закладах різними мовами. Деякі школи були російськими, зокрема друга. Школи № 1 і № 5, а також № 9, що у селі Козятині, були україномовними. Була єврейська школа, яка розташовувалася у приміщенні сучасного Центру надання адміністративних послуг. І польська.

— На місці сучасного Центру дитячої та юнацької творчості розташовувався старий будинок піонерів і в тому старому будинку до Другої світової війни була польська школа, — продовжує Макаревич. — Пізніше це була школа для дітей з інвалідністю, яку очолювала Ганна Козіцька. Вона була незмінним директором цієї школи, її так і називали Козіцької. Після Другої світової війни це була школа № 7. На світлині Ганна Козіцька зі своїми учнями.

Школа Козіцької функціонувала доти, доки до того приміщення не переїхав будинок піонерів, який розташовувався в приміщенні старої церкви біля другої школи. Його вирішили переселити, тому що святиню просто-напросто знесли.

На одній зі світлин, представленій в експозиції, зображені усі директори шкіл Козятина і Козятинського району. Щоправда, дата не зазначена.

— У центрі — директор школи № 7 Ганна Козіцька, — показує директор музею. — Вона була надзвичайно популярна в Козятині.

Наприкінці 80-их на місці старого будинку піонерів звели сучасне приміщення Центру дитячої та юнацької творчості. Тоді ж на горішньому поверсі відкрили музей слави, де були представлені світлини про історію шкільних закладів Козятина. Сам музей проіснував недовго — його зачинили практично одразу після розпаду СРСР. Частина матеріалів, зібраних організатором Валентиною Галанзовською, перейшла до фондів Музею історії міста.

Вчили на медсестру

У 30-их роках минулого століття в Козятині функціонували не лише загальноосвітні школи, а й школи при підприємствах, де здобували освіту дорослі. На виставці представлено оригінал свідоцтва, яке видали залізничнику Костю Міхайлову після закінчення курсів неписьменництва при паровозному депо. У такій школі викладали мову та математику.

— Це у нас документ, який свідчить про те, що у 50-их роках у Козятині діяла школа медичних сестер, — показує Лілія Макаревич. — Його нам передала бібліотекар Наталія Горецька. Її мама Галина Сліпа була ученицею цих курсів.

На курсах отримували знання з хірургії, основ мікробіології та епідеміології, вчилися доглядати за пораненими, вивчали хвороби внутрішніх органів, інфекційні захворювання та дитячі хвороби. Словом, такий собі мініколедж, який функціонував на базі школи №1.

У тих же роках, коли в першій школі навчали медичній справі, широкою популярністю користувалася художня самодіяльність. На одній зі світлин — учасники гуртка при Махаринецькому цукровому заводі, який нині вже не працює.

Речі з історією

На виставці представлені не лише документи і фотографії, а й предмети шкільного вжитку, якими користувалися козятинчани. Серед них — шкільна сукня, яку передала Тетяна Яковлєва. Фартушки, подаровані Галиною Рибак. І сорочка, яку носили піонери. Декілька старих підручників, якими користувалися у школах у 50–60 роках.

У кутку стоїть дерев’яна парта. Вона із Сестринівки. Такі колись були у кожній школі. На лавці ранець червоного кольору. Його принесла Наталія Степанюк з Будинку науки і техніки залізничників, що ми його ще називаємо ЖДК. На столі декілька шкільних книг і чорнильниця з ручкою-пером.

— Чорнильниця належала сестрі Тетяни Яковлєвої, незвична, таких було мало, — розповідає Лілія Макаревич. — Немає тільки у нас предмету для чистки пер. Самі пера до 1917 року замовляли навіть з-за кордону.

Долучайтесь до поповнення музейних фондів

Експозицію про шкільні роки може доповнити кожен. Якщо маєте вдома старі світлини випускників наших шкіл і маєте бажання ними поділитися, Музей історії міста залюбки їх прийме до своїх фондів. Також шукають піонерську спідницю чи шорти, щоб доповнити колекцію одягу.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.