А сам Юрчишин від грошових подарунків відхрестився:

Про це йдеться у відповіді Департаменту захисту економіки Національної поліції Вінницької області на звернення Громадського руху ЧЕСНО щодо можливого корупційного діяння депутатів Хмільницької міськради.

Справа у тому, що помічник Юрчишина роздав їм на день місцевого самоврядування по 500 гривень.
Деякі депутати написали заяви про спробу підкупу. Історія отримала інформаційний резонанс.

А сам Юрчишин від грошових подарунків відхрестився:

«А хто вам сказав, що я подарував?

blockquote>

Покажіть мені, будь ласка, касовий ордер…

Я не був присутній …

Я надав подяку...

У мене є брат і велика команда, яка надає кошти тим, хто їх потребує.

Дивіться, моя подяка підписана мною.

І багато є людей хочуть внести свою лепту…

Я не давав їх в руки...  

Я дію в рамках правового коридору і закон не порушую».

З формально-правової точки зору Юрчишин, справді, закон не порушував.

Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», службовцям дозволено приймати дарунки,  які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та  пожертви,  крім випадків,  передбачених частиною першою цієї статті,  якщо вартість  таких  дарунків  (пожертв)  не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати,  встановленої на  день  прийняття  дарунка  (пожертви),  одноразово,  а  сукупна вартість  таких  дарунків  (пожертв),  отриманих  з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

Хоча, категорія «загальновизнані уявлення про гостинність» з правової, знову ж таки, точки зору є доволі сумнівною.

З таким підходом правоохоронних органів до фактичного підкупу депутатів міських рад районних центрів скоро хабарі номіналом 20 000-30 000 $ для нардепів взагалі узаконять. А що - це ж така дрібничка для народних обранців, приблизно як для місцевого депутата якихось 500 гривень.

Мова не про це. А про те, що Юрчишин, почувши про розголос розгубився, адже:

1) давав він не стільки «подарунок», скільки – аванс майбутньої «співпраці»; будь-який агент з мережевого маркетингу цю схему розуміє, як «2 + 2 = 4»; 

2) не зовсім зрозумів про який факт «підтримки» депутатської лояльності йде мова, причому не виключено, що в інших випадках оперували зовсім інші суми, хоча стверджувати це не можна;

3) похвалившись фактом «подарунків у конвертах» у соціальній мережі, дав зрозуміти, що й у подальшому вдаватиметься до таких кроків, не вважаючи їх чимось неприйнятним з точки зору політичної доцільності.

Про законодавство, звісно, народний депутат в момент прийняття рішення про «пожертву» не думав, а від того, не зумів підготуватися до аргументованої відповіді.

Для Петра Юрчишина, як засновника осередку Партії регіонів у Хмільнику, а згодом депутата від «союзницьких» «регіоналам» проектів (зокрема, «Блоку Литвина»), такий стан речей є природнім. «Заплатив – придбав голос». А далі дій на власний розсуд, виходячи з приватних інтересів, і не надто орієнтуючись на інтереси виборців.+

З точки зору громадянського суспільства, такі дії є прямим викликом демократії, адже повертають нас у часи «покращення», коли єдиною тактикою на виборах було перекупити більшість виборців.

Але наразі часи змінилися. Ось лише Юрчишин цього не зрозумів. 

 

Сергій Негодун

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.