Акція проти українського народу

Радянська влада запровадила хлібозаготівлі. Це був штучний голод, тому що за документальними даними, продовольства в державі вистачало. Більшовики навіть відправляли зерно на експорт за кордон. Це була  акція проти українського народу.

Спланована конфіскація врожаю зернових та інших продуктів призвели до вбивства  селян голодом у мільйонних масштабах. І відбувалося таке явище упродовж тривалого часу. Відбувалося вбивство людей. Щоб залякати українську націю, радянська влада запровадила ряд законів. Серед яких був закон 5-ти колосків. Кулацько-заможні елементи отримували судові вироки тільки в 15% випадків, а  83% припадало на селян. Отже цей закон був спрямований для тих, хто брав з поля, на якому працював, кілограм зерна, щоб врятувати своїх дітей від голодної смерті. Таких людей ловили і саджали в тюрми. Про жахіття тих часів є багато літератури. Та є ще і очевидці тих подій, які, не зважаючи, що в ту пору були маленькими дітьми, ті часи пам’ятають добре.

Діна Олексіївна

Тоді їй було три роки

— Ми той рік пережили тільки тому, що моя мама працювала в їдальні. Тепер навіть не збереглось це приміщення. У тій столовій був чуйний завідувач, який під страхом ув’язнення дозволяв працівникам, у кого були маленькі діти, приносити їх в їдальню, щоб вони поїли. Те, що там готували, іноді навіть було смачним. Голодомор 33-го був важким та він був в моїй пам’яті значно кращим, ніж рік 1947.

Петро Опанасович

— У 33-му мені було 4 роки. Жили недалеко від річки Горинь. Спочатку водойма трохи годувала, а потім на всіх річкових запасів не вистачало. Зимою кожен день люди в мундирах обходили оселі. Якщо щось знаходили, забирали, з’їдали чи виливали. Навесні було зовсім погано. Харчувались гнилими цукровими буряками, які перезимували на полі. Пройшло багато років та до борщу із свіжим буряком я так і не звик.

Єлизавета Єфремівна

— Мені було неповних три. Сама я тих подій майже не пам’ятаю. Та пам’ятаю розповіді близьких людей. У нашій сім’ї старша сестра голодний рік не пережила. А їли все, що можна було донести до рота: листя липи, соснові молоді пагони і шишки. Котів, собак, мишей, горобців, равликів. За делікатес були річкові черепашки. Підсмажена така черепашка нагадувала яєчню. Я пробувала її, коли вже була дорослою. Щоб сподобалась страва, то ні. А тоді то було спасіння.  

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.