Без мене до мене приписали… Це ж шахрайство!

Володимир Лемешко живе в селі Верболози. Йому 30 років. Батьки повмирали і молодий чоловік залишився один. Володя — інвалід другої групи, довічно.

— Господарюю, — розповідає він в інтерв’ю нашій газеті. — Город, кури, кролі. Як усі жителі. Мама прописала в свій час до будинку сестру Таню (1971 року народження) з двома малолітніми дітьми. На даний час вони дорослі. За фактом вони ніколи в селі не жили. А з 2000 року навіть перестали навідуватись до мене. Мешкають вони в місті Козятин на зйомних квартирах. Де, я не знаю.

У грудні 2016 року я взяв домову книжку, щоб сестру та дітей виписати, про що поставити відмітку в домовій книжці.

— А будинок кому належить юридично?

— Мені. У 2016 році я одноосібно через нотаріальне оформлення вступив в право власності.Тому ініціював їх виписку.

— А помиритись пробували.

— Я не ворогував. Навпаки. Сестрі пропонував спільно обробляти

город. Утримувати живність. Вони категорично відмовились від

співпраці.Тому я запропонував їм виписатись. Але отримав відмову.

Подав у суд.

— І що далі?

— Я пішов до голови села Вернигородка Володимира Гупяка. Спитав, як він

без домової книги і мого відома надав документи на прописку. Результат — в книзі вона не прописана, а в її паспорті стоїть прописка в моєму будинку. Мало того, голова села знав, що іде суд. Все одно надав якісь документи, на основі яких прописали у мене в приватному будинку Лемешко Надію Вікторівну. Я вважаю, що це корупційні дії. Мало того, вона паспорта взагалі не мала до цього часу, але вийшла заміж, поміняла прізвище і без чоловіка прописалась у мене.

— Виходить, вашим приватним майном розпорядились без вас.

— Саме так. Голова візьме та й пропише до мене Путіна з московії?... Не думаю, що вона отримала паспорт без сфальшованих документів сільським

головою...

— Яка ваша мета?

— Я суджусь, щоб їх виписати. А державні органи, паспортний стіл та

сільський голова попирають, тобто ігнорують закон. Результат — я тепер змушений судитись, хоча винні навіть не мої родичі. Винні ті, хто сфальшував документи. Я прошу надати мені допомогу. Щоб корупційні дії чиновників перевірили і прийняли рішення згідно з законом.

Коментар з приводу цієї ситуації дав газеті “RIA-Козятин” начальник козятинського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області Віктор Сінько:

— Будь-яка інформація про дану ситуацію до мене не надходила.

Сестра Таня була зареєстрована до 2000 року, тоді цим питанням займалися сільські та селищні ради, тобто не паспортні підрозділи міліції. Якщо людина вважає, що хтось був незаконно прописаний до 2000 року, то треба звертатися в суд. Адже документи про реєстрацію навряд чи збереглися до цього часу. Середній термін зберігання подібних документів три роки.

Що стосується сестри Надії Лемешко, то вона отримала паспорт у листопаді 2016 року. Його може отримати будь-який громадянин і це його конституційне право. Навіть без вказування місця прописки в паспорті. З чистим паспортом вона, мабуть, пішла у сільраду, де їй і поставили місце реєстрації.

Ми цим питання вже не займаємося. Тому прокоментувати, на жаль, не можу. Згідно постанови Кабінету Міністрів від 2 березня 2016 року №207 про затвердження правил реєстрації місця проживання та порядку передачі інформації, всі відповідні картотеки і функції були передані від підрозділу міграційної служби, від будинку управління, від “Відродження” сільським та селищним радам. Тому зараз це їх компетенція.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.