Розподіл бюджету як суцільне задобрювання
Олександр ГВЕЛЕСІАНІ, міський голова І-ІV та VІ скликань, депутат міської ради
Це єдина фраза, якою я, людина з колосальним досвідом роботи в місцевому самоврядуванні, можу охарактеризувати стан нинішнього депутатського корпусу, аналізуючи перебіг 32-ї сесії 7 скликання. Прикро, тому що завдяки децентралізації місто вперше за багато років отримало значні бюджетні кошти, які при господарському підході могли б повністю або частково забезпечити вирішення численних місцевих проблем. Формула руху в напрямку успіху проста: принципова позиція й фаховість депутатського корпусу плюс здатність ранжувати пріоритети і компетентність з боку міського голови. У нашому випадку формула не дієва, оскільки всі її складові, даруйте за прямоту, дорівнюють нулю.
Кілька яскравих прикладів з останньої сесії.
Розглядається питання про розподіл вільних залишків коштів. Їх, ні багато ні мало, майже дев’ять мільйонів гривень. Розподіл таких значних сум має одну особливість: спокусу відкусити від бюджетного пирога шматочок на свої забаганки. Цього разу 40 тисяч гривень терміново знадобилося новоспеченому головному риболову міста й за сумісництвом депутату і раднику міського голови С. Матвіюку. Нібито для вирішення екологічних проблем Водокачки товариством риболовів. Це нагадує ситуацію трирічної давнини, коли виділили кошти на проект водогону. І що в результаті? Водогону немає, однак майже 600 тисяч гривень бюджетних коштів пішли на вітер, вірніше, осіли в чиїхось кишенях, не наблизивши місто ні на крок до вирішення найглобальнішої проблеми. Так і з Водокачкою: 40 тисяч не розв’яжуть питання комплексно, особливо з каналізаційними стоками. Елементарну ж розчистку водойми можна зробити силами волонтерів, як було при попередніх каденціях.
На жаль, це далеко не єдиний приклад розпорошування бюджетних коштів на другорядні потреби. Масштаби цього явища протягом останніх трьох років вже не просто жахають, а відверто дратують, бо ставлять хрест на можливості вирішення соціально значимих питань і не дають акумулювати кошти на проекти, що дійсно покращать якість життя громади. Жодних сумнівів, що за безглуздо розтринькані кошти можна було збудувати не один притулок для бродячих собак, але це тема для окремої розмови.
Роздрібна торгівля міським бюджетом часто відбувається в сумнівний спосіб. Уже стало традицією виділення коштів на будівництво церкви депутату Масирі. У законний спосіб це неможливо, бо церква відділена від держави і бюджетне фінансування будівництва культових споруд заборонено. Однак тут винахідливість міських очільників поза конкуренцією: щоб обійти закон, депутати втягнуті в схему, за якою Роману Масирі просто виділяється матеріальна допомога в розмірі 100 тисяч гривень. Цинізм ситуації в тому, що під виглядом допомоги певній парафії просто купується один депутатський голос. При цьому був би депутат католицьким священиком – спонсорували б будівництво костелу, був би рабин – вкладали б бюджетні гроші в синагогу.
Без несподіванок проголосували умови оплати праці О. Пузиря, тобто щомісячне преміювання. Маю повне право констатувати, наскільки місце сидіння міняє, вірніше, відміняє принциповість. Будучи міським очільником, я теж міг проштовхнути раз на рік рішення про своє преміювання авансом. Однак щоквартально ми виносили на розгляд сесії питання про преміювання міського голови, хоча тоді сума премії становила не 100, а всього лиш 10% посадового окладу. О. Пузир, на той час ще депутат, проявляв нечувану «принциповість», вимагаючи звіту про роботу, відверто насолоджуючись можливістю покритикувати. Дивно, що встановивши собі в десять разів більший розмір премії, тепер уже міський голова Пузир відмінив попередню практику – хоч і неприємну для мера, але справедливу. Депутатська більшість, яка хоча б формально мала контролювати це питання, страждає на провладну імпотенцію, а «принциповість» мера показала своє справжнє обличчя.
Більшість питань, розглянутих на сесії, відносяться до категорії «для галочки», хоча за своєю тематикою вони є досить актуальними. Деякі навіть посмішили рівнем підготовки інформації, поставивши від сумнів доцільність винесення на розгляд сесії таких проектів рішень. Наприклад, «Про програму протидії захворюванню на туберкульоз». Якщо вірити «вичерпній» інформації управління соціальної політики, то протидія туберкульозу в Козятині зводиться до придбання трьох холодильників для зберігання імуносупресорів (правда, невідомо, який стосунок ці препарати мають до туберкульозу), закупівлю деззасобів в лікарню (ніби із загального фінансування вони не оплачуються), масок для медпрацівників і стаканчиків для лабораторних досліджень. Усього на 69 тисяч гривень.Такий арсенал «протидії» туберкульозу не заспокоїть навіть людину з посереднім рівнем знань. У інформації немає статистики захворюваності в місті, відсутні заходи соціальної профілактики. Однак 22 депутати і міський голова визнали хід виконання програми задовільним.
Те, що відбувається на сесіях міськради, все більше нагадує Верховну Раду. Стабільно забезпечується мінімальна ситуативна більшість, що дає «потрібні» міському голові результати голосування. Ці депутати приходять на сесії без права на власну думку. Наяву – вади діючого закону «Про місцеві вибори», який запровадив нову процедуру обрання депутатів. Як результат – у ради пройшло багато випадкових людей, якими партії формально «закривали» округи. Такі депутати абсолютно не підготовлені для компетентної роботи в органах самоврядування, хоча умови отримання особистих преференцій від випадкової удачі «просікли» швидко.
Опозиція, що складається з досить розумних депутатів, наказала довго жити. Чи то розчарувалися депутати, чи то стомилися від безплідної боротьби з дурістю під соусом добрих намірів. Кінцевим бенефіціаром такого становища є міський голова, а жертвою – громада міста.
Нагадаємо, що Козятинській СБУ з бюджету дали 300 тисяч?! (Оновлено + фото та відео)
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 16 від 18 квітня 2024
Читати номер
RIA-Козятин
Підписуйтесь на канал у інстаграмі ria_kazatin_ria https://www.instagram.com/ria_kazatin_ria/