Четверть мільйона знову на премію голові міста?!

У випадку нинішнього скликання коаліційній більшості достатньо було прийняти  одне-єдине рішення: «Пункт 1. У всьому згодні з Пузирем. Пункт 2. Якщо не згодні – дивись пункт перший». Отак проголосували б три роки тому і не демонстрували б з певною періодичністю імпотенцію народовладдя в  нашому місті.

Серед питань, які наші, прости Господи, депутати мають ухвалити, славнозвісне «Про умови оплати праці міського голови Пузира О. Д. на 2019 рік». Як і торік, наш депутатський корпус дає дозвіл «встановити преміювання міського голови Пузиря О. Д. на 2019 рік щомісячно за підсумками роботи у розмірі 100% посадового окладу пропорційно до відпрацьованого часу, а також з нагоди державних, професійних свят, ювілейних дат, в межах коштів, передбачених на преміювання та економії фонду заробітної плати». А оскільки Олександр Дмитрович від непосильної для його інтелекту роботи втрачає здоров’я, ще й шкарпетки, видно, не має за що купити, то депутатам не шкода грошей платників податків на те, щоб  «надавати міському голові Пузирю О. Д. матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні чергової відпустки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати».

Сухі, як труси пожежника, цифри е-декларації міського очільника за 2017 рік свідчать, що бюджету міста він коштував майже чверть мільйона гривень (даних за 2018 рік ще немає). У нагороду за це ми отримали безнадію щодо водогону, «якісний ремонт» доріг, що аж дух захоплює після зими, грандіозне розбазарювання коштів, медичний сепаратизм місцевого масштабу і ще багато чого.

Не підлягає оскарженню той факт, що робота посадовців рівня міських голів має достойно винагороджуватися. Але й заперечити необхідність об’єктивної оцінки їх діяльності теж неможливо. Чи були справедливі підстави протягом минулого року позбавити Пузиря премії? Безперечно. І перше, що спадає на думку, це січневий колапс із холодом в садочках, школах, лікарні. Застуджені малюки, скорочені уроки, некомфортні умови для хворих – усе це на совісті міського голови, який привів у місто і тупо захищає недобросовісну теплопостачальну компанію. Видно, мотиви  його особистої зацікавленості в покриванні гріхів постачальників тепла, вірніше холоду, надто привабливі, бо посадовець, який переймається інтересами громади, вже давно б вигнав з міста фірму, що дискредитує, в першу чергу, його.

Друге. Вас задовольняв стан прибирання міста від снігу, якість розчистки і посипки тротуарів, дворів – хоча б у центрі міста, ми вже не говоримо про другорядні вулиці й провулки?  А міського голову все влаштовувало, бо й від своєї премії не відмовився, й зама з ЖКГ сумлінно преміював.

Перелік таких  «заслуг», які є підставами для зняття  премії хоча б за певний період, можна продовжувати. Однак добре бути міським головою: сам собі начальник, попри масштабне невдоволення громади премії ніхто не позбавляє!

Цинізм ситуації в тому, що депутатів, яким громада довірила представляти її інтереси і які  мали б контролювати об’єктивність преміювання міського голови, все влаштовує.

У рішенні зазначено, що преміювання має здійснюватися «за підсумками роботи», а контроль за його виконанням покладено на постійну депутатську комісію з питань законності, правопорядку, регламенту, депутатської діяльності, етики, топоніміки, контролю за діяльністю виконавчих органів ради, з гуманітарних питань, соціального захисту населення, молодіжної політики, спорту та медичного обслуговування. Фактично, це означає, що члени  комісії мають як мінімум оцінити «підсумки роботи» міського очільника.

Розслабтеся! Такого конфлікту інтересів, як в цьому питанні,  ще пошукати треба. Як у класика: «А судді хто?» З дев’яти членів профільної комісії як мінімум шість обласкані режимом і беруть під козирок при одній згадці про Височайшого. Судіть самі. Голова комісії Юлія Радогощина отримала посаду головного лікаря міської сімейної медицини. За ідеєю, як лікар і жінка вона б мала співчувати дітям і хворим, що мерзли в садочках і лікарнях, а як голова депутатської комісії повинна була взяти міського очільника за тестікули з вимогою відповісти за черговий провал опалювального сезону. Але хіба можна бути такою невдячною? На посаду ж її не народ призначив, а міський голова, тож принциповість може зачекати.

Заступником голови профільної-депутатської комісії значиться Павло Ясний. Цей нікчемний персонаж місцевого політикуму зобов’язаний міському голові посадою заступника директора терцентру, придуманою саме для його працевлаштування. Невідомо, кого він у Ольги Олексіївни Дацюк заміщає, бо крім нього там уже був заступник, що чудово справлявся з роботою, але, судячи з усього, харчування й умови праці  в терцентрі Ясному підходять, бо за час роботи помітно посвіжів. Як наслідок – і пан Ясний, і пані Дацюк, яка є членом тієї самої комісії, вважають, що холод у палатах стареньких мешканців терцентру – невелика ціна за власне благополуччя. До речі, П. Ясний пройшов у міськраду за списками «Народного контролю». Показово, як від імені народу контролюється влада.

Членом постійної комісії з питань законності, правопорядку і ще багато чого також числиться заноза в дупі місцевого БЮТу, одіозна Н. Якимова. Тут, як то кажуть, без коментарів.

Не рипнеться проти свого шефа ще одна народна обранка – М. Гончарук, яка за свій депутатський голос теж отримала керівну посаду. Що ж до святого отця Романа Масири, то йому сам бог велів не накладати покут на Пузиря, принаймні, це його депутатська позиція, оплачена солідними вливаннями бюджетних коштів у будівництво  церкви.

Проблема не в тому, що хтось отримує посади чи якісь вигоди – серед них трапляються непогані люди. Проблема в тому, що інтереси громади продаються оптом і вроздріб депутатами, які не здатні залишатися принциповими.  Вражає деградація нинішнього скликання порівняно з попереднім. Це не депутатський корпус, а набір людей, які опинилися там методом випадкового вибору, і, на жаль, нашого з вами. Тому в черговий раз вони проголосують за премію Пузирю. Без запитань і підведення підсумків роботи.  А нам залишається право нарікати на владу і чекати змін. Півтора роки потерпимо.

Олекса Довбуш

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.