День Перемоги у Козятині пройшов без урочистостей, але з квітами

Живих героїв другої світової війни, яких залишилось не так вже й багато, керівництво міської, районної влади та райдержадміністрації вітали по місцю проживання. Тих, хто не дожив до 75 річниці перемоги над нацизмом, помянули хвилиною мовчання. Хто став жертвами фашизму, хто віддав своє життя за велику перемогу — пом’янули біля братських могил, пам’ятних знаків і пам’ятників героїв

Не залишились осторонь наші земляки звичайні громадяни. Вони йшли один за одним з приблизним інтервалом хвилина чи дві. Хто в масці, хто без маски — люди йшли віддати дань пам’яті полеглим воїнам. Мешканка вулиці 8-а Гвардійська, яка принесла квіти до братської могили на запитання представника преси, чи у вас тут хтось похований, відповіла, що так, похований і додала: «Всі хто тут похований, всі мої і всіх наші».

Пан Олександр з дочкою Марією, віддавли спочатку шану воїнам афганцям, а коли підійшли до вічного вогню Марія запитувала тата про другу світову війну

84-річна Світлана з зятем Валерієм та онуком Андрієм прийшли пом’янути батька пані Світлани, який загинув на підступах Берліна. Жінка разом з Андрієм поклали нарциси на кожну плиту меморіалу. Квіти, що залишилися поклали до підніжжя пам’ятника.

Козятинчанин Ігор з дочкою Вікторією були біля вічного вогню, мабуть, довше за всіх. Адже батько розповідав школярці про «Берлінську операцію». Учениця початкових класів уважно слухала батька і чула від нього цифри втрат з трьома нулями. Вона знала, що це багато, тільки усвідомити якою ціною дісталася перемога над нацизмом, вона не могла.

До вічного вогню підходили з квітами ще люди і, враховуючи хронологію минулих років, вони будуть йти десь до 13 години. Пам’ятають козятинчани, якою ціною дістався мир

Читайте ще:

Як визволяли Козятин від німців
 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.