Деякі вулиці, які мали перейменувати, можуть залишити

Це вулиця Сербіна. Вона була у початковому списку вулиць на перейменування, втім її можуть залишити

• Обговорення процесу перейменування вулиць і провулків Козятинської громади триває.
• Нагадаємо, до списку топонімів, які можуть перейменувати, увійшли назви на честь радянських та російських діячів, деякі з них — українського походження, росіянізми, вулиці і провулки, які забули декомунізувати, а також ціла низка назв, пов’язаних із Другою світовою війною.
• Ми поспілкувалися із Віктором Добровольським, членом робочої групи з питань перейменування і запитали його думку з цього приводу

Перейменування вулиць наразі одна з головних тем у Козятині. І це не дивно, адже міська рада пропонує перейменувати не багато, не мало, цілих 123 топоніми, із них 64 у самому лише Козятині.

У селах громади це здебільшого вулиці і провулки, які якимось чином обійшла декомунізація. Тому у Рубанці досі маємо Колгоспну, а в Сестринівці — Червоноармійську. А ще Козятинська ТГ, мабуть, найбільш «затерешкована» громада Вінницької області, тому що у нас аж чотири вулиці, названі на честь прихильниці путіна Валентини Терешкової — у Кордишівці, Сокільці, Титусівці та селі Козятині. Натомість у місті список значно ширший і більш різноманітний.

Сербіна і Кондрацького можуть виключити

Ми вже розповідали, що питання перейменування вулиць і провулків вивчає робоча група, яку створили при міській раді. До неї входять депутати, громадські діячі, літератори, працівники музеїв, а також вчителі історії. Вони сформували попередній список топонімів, яким пропонують обрати нові назви.

Майже третину із тих вулиць і провулків, які хочуть перейменувати у Козятині, складають назви, які стосуються періоду Другої світової війни. Сюди, зокрема, увійшли вулиця і провулок, що носять імена Сербіна і Кондрацького — підпільників-козятинчан, яких стратили німці.

— На останньому засіданні, яке було минулої середи, вирішили, що ці вулиці швидше за все не будуть перейменовуватися, — розповідає Віктор Добровольський, вчитель історії, член робочої групи з питань перейменування. — Тому що у законі «Про заборону пропаганди соціалістичного і нацистського тоталітарних режимів», який є підставою, є маленька зноска в дужках, її важко побачити, в першій статті в пункті «є» — крім назв, пов’язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури. Я цей пункт зачитав і робоча група наче погодилася, що ці вулиці перейменовуватися не будуть — Сербіна, Кондрацького, Склярова, Павленка.

Спірне питання

Ще є декілька вулиць, названих на честь командувачів червоної армії. І Віктор Добровольський каже, що з ними все не так однозначно. Тому що, з одного боку, вони вигнали один тоталітарний режим — німецький, натомість, принесли назад інший — радянський.

— Вони визволили наше місто, але при цьому після визволення відразу в армію забрали молодих хлопців, які в окупації були, — продовжує вчитель історії. — І їх під Липовцем в першому бою всіх і поклали. Там, мабуть, сотні наших земляків з нашої округи — Білопілля, Кашперівка, Вернигородок, Козятин. Їх визволили 28 грудня, а через місяць-два ці хлопчаки, в книзі пам’яті цілі списки, були зразу в армію взяті і кинуті голими і босими на німецькі кулемети. Така виходить дилема: визволили — це чудово, прекрасно, але для цієї групи людей це стало гірше, тому що під німцями вони б може й вижили, а тут вони не мали права на вибір, бо комуністичний режим вирішив — якщо вони були під німецьким режимом, значить вони винні і їх можна знищувати. Звісно, зараз чіпати Бабаджаняна, Бессарабова та інших можна, але який сенс, коли люди і без того налаштовані взагалі проти перейменування? Я б особисто їх залишив.

Чому у списку Матросова?

Натомість вулиці, названі на честь Зої Космодем’янської, Олега Кошового та Матросова, на думку Віктора Добровольського, перейменувати справді варто. Ці три постаті історик називає пластмасовими героями. Радянська влада використовувала їх у своїй пропаганді, так само як історію про Стаханова, яку вивчали у школі навіть за часів незалежної України.

— Це той самий епізод, що 28 панфіловців — це радянський міф, — пояснює Добровольський. — Зараз всі чітко дослідили, що це вигадка журналістів, які нізвідки взяли цю фальшиву історію. Ніяких панфіловців не було, ніхто не гинув, ніякі танки вони не зупиняли. Просто треба було тоді такий міф для підняття духу і його придумали. Так само Матросов. Він 101-ий, хто закрив грудьми кулемет, але чомусь він підійшов чи по біографії, чи по прізвищу, чи ще за якимось критерієм. Зоя Космодем’янська спалила село з жителями, які її здали німцям, а німці її повісили. Вона боролася проти нацистів, але простим людям зробила гірше. Олег Кошовий так само. Роман «Молода гвардія», швидше за все, замовний, перекручений. Тому на засіданні вирішили, що такі прізвища точно залишати не будуть.

Ще одна вулиця, яка стовідсотково підлягає перейменуванню — Васьковського, названа на честь козятинчанина. Вона підпадає під закон «Про декомунізацію».

— У законі чітко написано — імена, пов’язані з комуністичною діяльністю, — пояснює Віктор Добровольський. — Федір Васьковський — типовий комуніст. Під його керівництвом робили бронепоїзд, який боровся проти української незалежності в 17–20 роках минулого століття.

«Гоголь — це український письменник»

Ще у переліку ціла низка вулиць і провулків, названих на честь російських і радянських діячів. Власне, вони складають найбільшу частину топонімів у Козятині, які планують перейменувати. На думку Віктора Добровольського, деякі з них варто залишити.

— На першому засіданні пішла гіпермасовка стосовно того, щоб міняти Маяковського, Толстого і під це діло потрапили вулиця Гоголя і Рєпіна, — розповідає вчитель історії. — У мене є своя думка, що це українські діячі культури. Їх не можна віддавати росіянам і просто так перейменовувати. Як це? Гоголь — це український письменник. Те, що він жив у російській імперії і писав російською мовою — це не ознака того, що він російський. Шевченко жив майже все життя в Петербурзі, то він український діяч, а той російський? Як це ми будемо Гоголя віддавати?! З якої радості?! «Тарас Бульба» — що це, про росію твір? Це про українських козаків.

Замість персоналій — історичні події

Та потрібно не лише сформувати перелік вулиць і провулків, які підлягають перейменуванню. Для них треба обрати нові назви.

— На останнє засідання приходила Зоя Вільчинська, — розповідає Віктор Добровольський. — Вона запропонувала цілий ряд кандидатур на нові назви вулиць. Багато таких, що я перший раз чую. Виявилося, що у нас у 1920 році польський авіаційний загін стояв і ним керував американець Маріан Купер. Той, що потім брав участь у зйомках первісного «Кінг-конга», знаменитого блокбастера. Зоя Вільчинська запропонувала ряд прізвищ, пов’язаних з нашим містом. Навіть того самого Петлюри. У нас такої вулиці немає, а він не один раз у нас був. Чи вулиця Скоропадського. Пропонували імена діячів, які не просто бували у Козятині, а жили тут. Це режисер Віктор Іванов, який народився у Козятині і зняв відому комедію «За двома зайцями». Поміщик Мар’ян Васютинський, завдяки якому з’явилося наше місто. Чи україно-польський поет Тимко Падура, останні дні якого минули у селі Козятині. Втім проблема в тому, що прізвищ цих персоналій значно менше, аніж топонімів, які хочуть перейменувати.

Були й інші пропозиції, наприклад, брати природні назви, на кшталт лісова, медова чи кленова. Натомість Віктор Добровольський вважає, що назва вулиці має нести смислове навантаження.

— Я останнього разу дав пропозицію — якщо з персоналіями у нас проблеми завжди, то краще називати вулиці подіями української історії, — каже Добровольський. — Наприклад, вулиця Трипільська — на честь предків, трипільської культури. Чи вулиця Русі-України — певної доби нашої історії, вулиця Української революції.

Читайте також:

«Є такі вулиці, з якими ми перегинаємо палицю»

«Поки йде війна, перейменування не на часі. Поговоримо після перемоги»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.