Диспетчер Олександр Кулак з династії почесних залізничників

Диспетчер Олександр Кулак з династії почесних залізничників
– Те, що я став залізничником, насамперед велика заслуга моїх батьків, – каже Олександр Кулак
  • До Дня залізничника. Зі старшим диспетчером дирекції залізничних перевезень Олександром Кулаком ми мали намір зустрітися на початку осені. А коли стало відомо, що він і майже вся його родина – залізничники, вирішили зробити нашу зустріч ближче до його професійного свята

У кінці літа ми у службових справах побували в Махнівці. Нас зацікавила вулиця Василя Кулака. Запитали в громади, хто цей чоловік, чиїм ім’ям названа вулиця. Чіткої відповіді в селян не було. Казали тільки, що Василь Кулак був знаним спортсменом. Вичерпну інформацію з цього приводу дав тренер «Колоса Мрія» Микола Бабюк. Він розповів, що Василь Григорович – тренер збірної України з важкої атлетики та просто чудова людина. Матеріально допомагає школі та спортивним організаціям Махнівки. Саме громада села вирішила назвати одну з вулиць Махнівки його ім’ям.

Ще від махнівчан стало відомо, що в Козятині проживають близькі родичі столичного тренера. Тож вирішили шукати контакти в нашому Козятинському краї.

Зустрілись ми з паном Олександром за три дні до його професійного свята, 31 жовтня, коли він йшов з роботи додому. Така зустріч для нього стала негаданим сюрпризом.

На дворі вже сутеніло, щоб зробити фото у формі, ми попросили Олександра зняти куртку. Хто ж знав, що у нього від курткою тільки сорочка? Та Олександр нас заспокоїв: «Від холоду я загартований». Після фотосесії запитали, як це диспетчер Олександр Кулак  став залізничником?

– Давайте я вам краще про своїх батьків розповім, а про мене не треба.

— Та ні, треба, – настояли ми на своєму. 

— Розповідаючи про себе, все одно не можна не розповісти про батьків. Те, що я став залізничником, насамперед велика їхня заслуга. У батьків Віктора Григоровича й Надії Миколаївни я був один. Їм часто доводилось брати мене на роботу. Де я тільки не побував, поки трохи підріс. Найбільш відповідальним постом для мене були маневрові роботи. У хазяйці — так називали маневровий локомотив – я тільки сидів, а за фактом мене дорослі привчали до дисципліни і відповідальної роботи. Мені все було цікаво, можливо я в чомусь хотів бути схожий на машиніста, який вів локомотив, і на своїх батьків

— Розкажіть про роботу диспетчера і з чого почався ваш трудовий шлях на залізниці.

— Якщо у двох словах, то диспетчер – це спеціаліст, який керує рухом поїздів, стежить за їх прямуванням на перегонах, дає вказівки черговим по станції, локомотивним бригадам і всім причетним, хто забезпечує безпеку руху на залізничному транспорті.

Почав свій трудовий шлях після закінчення технікуму в пункті прийому поїздів. Пізніше працював помічником складача потягів, був черговим по станції, диспетчером став у 2002 році

— Пане Олександр, розкажіть про старшого брата вашого батька, Василя Кулака.

— Донедавна мій дядько Василь Кулак був старшим тренером збірної України з важкої атлетики. Він до призначення тренером у столицю проживав з родиною в колишньому Комсомольску. Будучи в Києві, продовжував допомагати спортсменам і школярам Махнівки. За що громада на сході села названа його іменем одну з вулиць Махнівки. Для нас, як і для моєї тітки Наталії Григорівни, яка досі проживає в Махнівці, це велика честь. Користуючись нагодою, хочу подякувати жителям Махнівки за їхнє рішення.

— Так сталось, що в Україні два Дні залізничника. Ви який святкуєте?

— Ми з дружиною Валентиною святкуємо обидва. Той, що припадає на першу неділю серпня, святкуємо тому, що його святкували наші батьки й залізничники більш старшого покоління. Цей, що буде 4 листопада – офіційне свято.залізничників.

— Ваша мама почесний залізничник, за що вона отримала таку високу нагороду?

— За те, що всю свою трудову діяльність пропрацювала на одному місці без браків та зауважень по роботі. Її й досі приємно згадують у колективі

— Можете пригадати найбільш яскраву подію з вашого життя?

— Так не може бути більш яскравої події, ніж народження в сім’ї дітей. 12 років тому моя дружина народила доньку, коли я був на роботі. Замінити диспетчера завдання не з легких, це може зробити тільки інший диспетчер. Дякуючи керівництву Дирекції, мене через годину відпустили і я пішов вітати дружину з донькою.

– Що ви можете побажати молоді, яка планує пов'язати життя з залізницею? 

– Майбутнім залізничникам порадив би добре вчитися, щоб легше було швидше стати кваліфікованими працівниками. У Козятинському МВПУЗТ (Міжрегіональному вищому професійному училищі залізничному транспорту) є хороші спеціалісти, щоб з училища виходили фахові працівники.

– Чим займаєтеся у вільний від роботи час?

– У вільний час найкраще моє заняття бути біля дружини й дітей. Інтереси в мене різносторонні. Може бути чоловіча компанія, виїзд на природу чи розваги. Не виключаю й спортивні змагання.

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram та Instagram.

Коментарі (1)
  • Геннадий Прилуцкий

    Красавчик!!!!!
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up