Гібридний звіт: хвали мене, моя губонько

Міська влада наполегливо намагається  переконати городян у своїй дефективності… пардон, буквочка зайва майже за Фрейдом… звісно ж, у своїй ефективності! Чергова спроба матеріалізувалася в спецвипуску кишенькової газети мерії. Усі дописи цього безкоштовного номера об’єднані гаслом: «Хвали мене, моя губонько!» і розповідають про нечуваний «прогрес», досягнутий владою у справі ощасливлення громади. Однак попри  іронічний тон вступу, спробуємо об’єктивно прокоментувати інформацію, згодовану містянам замполітами міськради. До їх великого здивування, ми визнаємо справжні успіхи (вони теж є), але безкомпромісно викриємо фейкові.

Звітував уперше за три роки

На першій сторінці часопису – гібридний звіт О. Пузиря за три роки правління. Саме  гібридний, тому що відповідно до закону «Про місцеве самоврядування», на який посилається міський голова, він зобов’язаний не рідше одного разу на рік звітувати перед громадою на відкритій зустрічі, оголошення про час і місце проведення якої  оприлюднюється мінімум за десять днів. Це загальноприйнята цивілізована практика, адже очільник міста – всього лише службовець, найнятий громадою для ефективного захисту її інтересів. Тож природно, що слуга народу має відкрито тримати звіт перед своїми роботодавцями, з податків яких він отримує і зарплату, і сумнозвісну премію. Натомість, як і багато інших своїх колег, міський голова Козятина перетворився на такого собі патриція, для якого не царська справа звітувати, дивлячись в очі своїм плебеям. Ще й, не приведи Господи, відповідати на їх незручні питання. Куди спокійніше промити мозок електорату зі шпальт підконтрольного видання.

Міна уповільненої дії

Якщо вірити О. Пузирю, то найбільшою проблемою трьох років його перебування при владі є «надумані статейки» в місцевій пресі. Крім цієї прикрої дрібниці, в усьому іншому – повний стабілізець, явні ознаки якого проглядаються на задоволеній фізіономії очільника в лівому нижньому кутку сторінки. З усією повагою, але доведеться цю вгодовану гармонію порушити, бо те, що для когось – цяця, для здравомислячої  людини може бути міною уповільненої дії.

До речі, аби не спокушати пузиреботів до звинувачень у «надуманості», одразу наголосимо, що кожний факт,  відображений у даній і наступних статтях, підтверджується конкретними документами, що знаходяться у відкритому доступі.

Козирним тузом в колоді так званих успіхів нинішньої міської влади, на думку її очільника, є створення міської лікарні. Спекуляції на темі медичного обслуговування завжди приносили неабиякі дивіденди, тим більше, на фоні реформ під проводом Міністерства похорон здоров’я. На це і розраховував міський голова, добровільно вішаючи на міський бюджет лікарню, яка благополучно утримувалася коштом обласного бюджету (мова йде про лікарню відновного лікування). Протягом року в новій-старій медичній установі активно створювали картинку, яка має справляти той же ефект, що яскраве намисто на туземців: гарно, але яка з того користь? Шикарний ремонт, гарні меблі – безперечно позитив, на якому, до того ж, можна й відкати отримати, однак це не впливає ні на правильність постановки діагнозів, ні на дієвість лікування.

Провокативні вчинки з лікарнею

У своєму гібридному звіті міський голова скромно обійшов тему особистих баталій з Центральною районною лікарнею, яка, на відміну від міської, є повноцінною установою інтенсивного лікування. Це й зрозуміло. Демонструючи сталевість своїх … як їх? … принципів (а ви про що подумали?), Пузир організував справжній фінансовий саботаж вторинної ланки медицини, не перераховуючи ЦРЛ призначену їй державою медичну субвенцію. Нагадаємо, що в гламурних інтер’єрах міської лікарні вам не нададуть хірургічної, гінекологічної, педіатричної, екстреної і невідкладної допомоги. То як можна охарактеризувати  людину, яка під гаслом покращення медичного обслуговування населення робить все, аби його погіршити? Як не крути, а мешканці міста більш серйозні, ніж нежить, проблеми, лікують в ЦРЛ, а відсутність міської частки фінансування створює істотні проблеми для цього закладу. Більше того, спровоковане міським головою протистояння між двома медичними закладами виливається в своєрідний пінг-понг пацієнтами, коли хворого з районної лікарні після стабілізації стану відправляють у міську, а пацієнтів міської лікарні з більш складними патологіями перенаправляють у ЦРЛ. І це називається покращенням медичного обслуговування? Певно, лише в реальності мера та його оточення.

Водночас утримання міської лікарні, яка навіть умовно в найближчі часи не стане самодостатньою, значно обмежує можливості місцевого бюджету. Вона, як пилосос, висмоктуватиме колосальні кошти, які можна було б спрямувати на вирішення інших вкрай важливих проблем життєдіяльності міста. При цьому лікарня спокійно могла продовжувати фінансуватися з обласного бюджету як медичний заклад третього рівня. Зауважте: ми жодним чином не ставимо під сумнів доцільність створення міського Центру сімейної медицини – це виправдано і своєчасно. Хоча і тут не обійшлося без хохми. Міський центр первинної медико-санітарної допомоги був створений при Гвелесіані. Пузир його спочатку закрив, а потім знову відкрив. До біса послідовна і передбачувана політика?

Ситуація з відкриттям міської лікарні, єдиною підставою для чого було бажання мера комусь щось довести, а заодно й працевлаштувати родичів, переконливо продемонструвала відсутність у нинішньої влади далекоглядної стратегії, системності у вирішенні ключових проблем, вміння ранжувати пріоритети, реально оцінювати доцільність того чи іншого кроку.

У наступних випусках ми продовжимо аналізувати так званий звіт міського голови, буде цікаво!

  Олекса Довбуш                 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.