Хеллоуін-2018 (День всіх святих). Який стосунок має свято до України?

По суті, ніякого. Якщо не брати до уваги той факт, що останніми роками свято стає все популярнішим серед української молоді. Ви, мабуть, скажете, що це неповага до власних звичаїв, чи, боронь Боже, диявольські забави.

Звичайно, ми повинні перш за все  дотримуватись власних традицій, але потрібно поважати й інші культури. Інакше нам не стати частиною світової спільноти, до якої ми так прагнемо. А коли ми навчимося адекватно сприймати інші культури, зможемо поділитися зі світом і своїми звичаями та традиціями. Головне, щоби цей процес відбувався без упереджень та забобонів. 

І те, що в цей день дітлахи перевдягаються у різноманітні костюми, деколи й не дуже "світлі" та "добрі", ще нічого не означає. Адже ви забуваєте, що окрім чортенят і вампірчиків, на вулицях можна зустріти також білосніжок та суперменів.

Однак асоціація не випадкова. Вважається, що в цей день уся нечисть приходить у наш світ погуляти, так би мовити, ну й нашкодити комусь, звичайно. Але що ми насправді знаємо про це свято, що так гучно протестуємо проти нього?           

Давайте зануримось в історію і все ж таки спробуємо зрозуміти причини виникнення Гелловіну. Виявляється, свято досить старовинне, і навряд чи будь-чиї предки, древні народи із самобутньою культурою, поклонялися б нечистій силі. Окрім того, свято не тільки американське, його здавна відзначають багато англомовних держав.

Так, Гелловін походить від старовинного кельтського свята жнив та дня мертвих (не спішіть з повчаннями, дочитайте до кінця). Все почалось з невинного 1 листопада, яке древні кельти обрали для особливого святкування – Савину (День вшанування предків і щось на кшталт нового року). Це був день, коли на землю падав перший сніг, зима приходила на зміну літу, а кельти збирали врожай. Не дивно, що в такий моторошний час, вважалося, мертві повертаються на землю, аби відвідати живих родичів.

Що ж тут поганого? Не тільки кельти вірили у те, що душі померлих можуть відвідувати живих. Слов'яни (особливо українці та білоруси), наприклад, періодично здійснювали обряди під назвою "Діди", "Баби" та "Діти" для поминання померлих родичів. У відповідні дні люди йшли на могили рідних і вшановували їх, приносячи гарячі поминальні страви (вважалось, що духи могли вдихати запах цієї їжі). А під час сімейних трапез на столі з'являлись додаткові столові предмети для гостей з потойбіччя. Окремо згадувалось ім'я кожного предка.

А ще, якщо пригадуєте, різдвяною прикрасою столу в українців споконвіків був дідух, який символізував не тільки врожай та добробут, а й предка, зачинателя та оберега роду, тобто мав пряме відношення до вищезгаданого обряду. Цей символ не є насправді християнським, він має язичницьке коріння. Наші предки вірили, що це дух всіх дідів-попередників роду. Коли з'явилось християнство, такі обряди не зникли, але дещо змінились, саме тому важко прослідкувати, які традиції були язичницькими, а які додались з часом.   

Та навіть християни зараз мають схожий пам'ятний день, коли вшановуються усі померлі.
 
День мертвих святкують у Мексиці та в деяких іспаномовних країнах якраз 1-2 листопада. Це доволі дивне свято. Адже воно начебто пов'язане з католицьким Днем всіх святих, але от вівтарі, збудовані на честь померлих, прикрашають фігурками черепів (хоч і доволі милих, зроблених з цукру). Здавалося б, якось теж не надто по-християнськи. Але це там не засуджують. Ті, хто відзначає це свято, вірять, що саме в цей день душі померлих відвідують своїх живих родичів, тому живі йдуть на цвинтар з улюбленими стравами і напоями "гостей з потойбіччя".

День усіх святих – християнське свято, під час якого віряни вшановують всіх церковних святих. Його відзначають 1 листопада і вважають одним з найважливіших у календарі. Кажуть, що дата була обрана не випадково, а саме через кельтський Савин. Першопрохідцями, що почали святкувати День всіх святих, були ірландці та англійці (від яких фактично і походить Гелловін). Вважається, що язичницькі традиції, яким не було місця у християнському святі, на кшталт перевдягання і задобрення нечистої сили солодощами, втілились у Гелловіні, який відзначають напередодні.

Але повернімося до кельтів. Вони вважали, що, окрім душ померлих, на землю цього дня може потрапити і різна нечисть: домовики, відьми, бісенята й інші бешкетники (які є і в українських древніх віруваннях також!). Відповідно маскування було всього лиш спробою обдурити злих духів. Люди вірили в те, що відьми, злі феї та мерці можуть викрасти їхніх дітей, тому перевдягали малечу у страхітливі костюми, аби збити з пантелику нечисть. А ще від потойбічних сил намагались відкупитись, насипавши повну торбу ласощів та смаколиків. Мабуть, про це дізнались малі бешкетники і вирішили скористатись ситуацією на власну користь ;)

А перевдягання і в нашій культурі є. Щоправда, українська молодь змінює образ взимку: на Різдво чи під час Маланки. З Різдвом і так все зрозуміло: ходить переодягнений вертеп та й співає колядок. Щоправда, окрім чортеняти, негативних персонажів там не так багато. Та давайте не будемо забувати, що й на Гелловін дехто принцесами та тваринками наряджається.

А от Маланка – "міні-карнавал" з переодяганнями та гучними забавами, який відбувається в ніч на 14 січня, або на Старий новий рік. Зазвичай учасники дійства одягаються персонажами вертепу, козаками, циганчатами, тваринами та фольклорними персонажами. Традиційними героями залишаються баба Маланка та дід Василь. Сьогодні до них додались і сучасні персонажі. Щоправда, ця традиція теж не дуже розповсюджена в Україні. А якщо ви таки хочете відчути справжній дух святкування, завітайте на зимовий карнавал "Маланія", що відбувається у Тернопільській області. Це одне з найгучніших гулянь у цей день.

Що ж, підіб'ємо підсумки. Першими цей день почали святкувати кельти. Християни, намагаючись викорінити язичницькі звичаї, спробували замінити одне святкування іншим. Та, незважаючи на всі намагання церкви, люди не захотіли відмовитись від своїх древніх традицій. Хоча це не перший такий випадок, адже і в наших віруваннях християнські традиції тісно переплелись з язичницькими обрядами. Ми вже й частенько відділити одне від іншого не можемо.  

Зрозуміло, що більшість людей негативно сприймають той момент, що в їхній культуру раптом просочується щось нове і невідоме. Але більшість одразу починає захищатись тим, що це свято диявольське. Що ж, можливо, коріння у нього таки й не християнське, та наші прадіди теж своїх богів мали. Ми можемо, звичайно, не сприймати їхні погляди на життя, але ж все одно поважаємо і шануємо їх, то чим відрізняються предки іншого народу?!

З іншого боку, це один день в році, коли молоді люди можуть дозволити собі побешкетувати, "перейти на бік зла" і просто повеселитись. Це ж не означає, що в їхній свідомості щось зміниться і вони залишаться такими назавжди. Хіба ж не так?

Можливо, з точки зору християнства, нам важко зрозуміти мотиви святкування такого чудернацького дня. Однак це теж частина всесвітньої культури, всесвітньої спадщини. Та й що поганого, якщо завдяки таким святам діти можуть повеселитись, а молодь – розважитись? Головне — навчитися усе правильно сприймати і вміти вчасно зупинитись ;)

Веселого вам Гелловіну! :)

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.