Хто і коли їх зробив? Розповідь про козятинські мурали

Хто і коли їх зробив? Розповідь про козятинські мурали
  • Цікаве. Створювати малюнки на стінах будівель — явище, популярне у різних куточках України. До прикладу, у нашому обласному центрі таких малюнків нараховується кілька десятків. Звісно, за кількістю муралів нам не конкурувати з Вінницею, але у Козятині вони також є. Коли і завдяки кому вони з’явилися — дізнавалися наші журналісти

На початку 2000-них у Козятині було надзвичайно популярне графіті. Його малювали фарбою з балончика, де тільки можна. Деякі з них збереглися донині, але на зміну графіті вже давно прийшли мурали — картини на стінах.

Першим козятинським муралом можна вважати карту України на стіні Районного будинку культури. Малюнок з’явився у 2014 році. Його авторка — Наталія Салинко. Називається цей мурал «Україна руками дітей». Карту довершують відбитки дитячих долонь. А поруч — герб. Щоправда, за ці сім років малюнок встигли понівечити — хтось закреслив на карті східні області та Кримський півострів.

Двійко муралів прикрашають будівлю Міського будинку культури. Це — колишній кінотеатр «Мир». Перший малюнок нанесений на передньому фасаді споруди. Тут зображений Тарас Шевченко. Ліворуч, одна з найвідоміших його фраз — «Борітеся — поборете». А під написом — події з Майдану 2014 року. Дуже символічно, що Шевченка намалювали саме на Будинку культури, адже поруч із ним — школа № 1, яка носить ім’я відомого на весь світ Кобзаря. Цей мурал приурочили до Дня Незалежності. Робота над малюнком тривала всього кілька днів. Автор та ініціатор муралу — громадська організація «Молодіжний розквіт». А з’явився він у 2015 році.

Ще один малюнок прикрашає бічну стіну Міського будинку культури з боку школи № 1. Цей мурал має назву «Бути воїном — жити вічно». На ньому зображений солдат, що стоїть посеред поля колосків у повній військовій амуніції. Ліворуч від нього — імена військових, яких Козятинський край втратив за роки війни на сході України. Солдат, зображений на муралі — це Максим Олексюк, молодий козятинчанин, який загинув на війні у 2019 році. Після його смерті друзі вирішили таким чином увіковічнити пам’ять про героя.

Над створенням малюнка працювали близько місяця, хоча зображення величезне і покриває стіну будівлі майже повністю. Завершити його в максимально короткий термін вдалося завдяки тому, що малювали з ранку до настання темряви. Над муралом працювала ціла команда. Автор малюнка — Поліна Каліновська. Урочисте відкриття відбулося на День прапора, 23 серпня 2019 року.

Із вулиці Героїв Майдану ми перемістилися на сусідню Пилипа Орлика. Тут розташований Будинок побуту. Верх переднього фасаду будівлі з обох боків прикрашають два невеликих малюнки. На них зображені соняшники. Цей мурал з’явився у 2014 чи 2015 році.

Йдемо далі, до колишнього ліцею. В одному з приміщень тут розташована Міська рада ветеранів. Фасад будівлі прикрашає мурал. На передньому плані — ветерани, перед ними поле з соняхів, а на задньому плані видніється монумент Батьківщина-Мати. Художник — Григорій Олійник, він намалював мурал на прохання голови Міської ради ветеранів Федора Кропиви. Малюнок створили у 2020 році.

Ще один мурал є на вулиці Катукова, просто навпроти училища. Він прикрашає бічну стіну Афганського будинку. Тут зображений гвинтокрил, який летить над горами Афганістану, і долина червоних маків. Автор малюнка — Українська спілка ветеранів Афганістану. Урочисте відкриття відбулося у серпні 2020 року.

Козятинська «фішка», яка не зовсім мурал

Завершити нашу розповідь ми хочемо вулицею, з якої почали, Героїв Майдану. Тут стоїть дев’ятиповерхівка, бічну стіну якої прикрашає напис. Це — знаменита цитата Віктора Цоя з пісні «Легенда» — «Смерть вартує того, щоб жити, а любов…» Щоправда, на будинку вона написана мовою оригіналу, тобто, російською. Над рядком пісні нанесено «В. Цой».

Хто автор цього напису — невідомо. Цитата Віктора Цоя з’явилася на цьому будинку ще у 90-их роках. Щоправда, те, що ми бачимо зараз — не оригінал, а лиш копія оригінального напису. Справа в тому, що кілька років тому легендарний напис стерли. Але стіна пустувала недовго. За деякий час рядок із пісні «Легенда» з’явився на дев’ятиповерхівці знову.

За стільки років будинок став асоціюватися з цим написом, тому місцеві часто кажуть «дім В. Цоя», коли говорять про цю багатоповерхівку. А гості нашого міста завжди звертають на нього увагу, через що він інколи потрапляє під приціл фотокамер.

Коментарі (6)
  • Olexandr Zahoruiko

    Второй раз лестница была короче
  • Лика Семчук

    Дякую за цікавий репортаж
  • Інна Кравчинська

    Шкода, що оригінальний напис В Цоя стерли на дев'ятиповерхівці, було дуже гарно написано, а на копії видно, що хтось дуже нашвидкоруч писав, мені здається що ще у 80тих цей напис  був уже на стіні.
  • Наташа Салинко

    Доброго дня
    Хочу трішки відкоригувати)
    "Україна руками дітей" це перший творчий проект нашої ГО"Молодіжний Розквіт", де я є головою.
    Спільно створювали з подружжям Ніколюків Інною та Русланом і Поліщук Юлією.
    Т.Г.Шевченко - теж ініціатива нашої ГО. Головний художник - я, помічники - Салинко Андрій, Ніколюк Руслан та Інна, Тихонська Юля, Вонсач Вікторія.
    Соняшники на будинку побуду - моя робота.
    Дякую)

keyboard_arrow_up