Інваліди мають право на пільговий проїзд!

Інваліди мають право на пільговий проїзд!

Ви запитували— ми відповідаємо

На гарячу лінію газети “RIA-Козятин” надійшло запитання від мешканки Глуховець, внук якої інвалід дитинства, а водій автобуса заявив, що скоро перевозити його безкоштовно не буде. Національна асоціація адвокатів України так коментує права і обов’язки у цьому випадку.

Проблема пільгового проїзду інвалідів залишається актуальною протягом тривалого часу. Держава гарантувала всім інвалідам право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті. Однак, в будь-якому маршрутному таксі чи автобусі вам завжди чемно (інколи - дуже чемно і дохідливо) пояснять, що більше, ніж одного пільговика, безкоштовно не перевозять. Про те, що перевізники не зобов'язані перевозити пільговиків, можна почути дуже часто. Але чи це насправді так?

Відповідно до ст. 38-1 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21 березня 1991 року, інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту. При цьому пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту, незалежно від форми власності (ч.4 ст.38-1 цього ж закону).

При цьому підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом (ст.12 Закону України „Про транспорт"). Ст.7 цього ж закону говорить про те, що відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, Закон України „Про транспорт" зобов'язує перевізників безоплатно перевозити пільговиків; виконання цього обов'язку не ставиться у залежність від відшкодування перевізнику збитків від такого перевезення.

Згідно зі ст. 36 Закону України „Про автомобільний транспорт", пільгові перевезення осіб, які відповідно до законодавства користуються такими правами, здійснюються пасажирськими перевізниками усіх форм власності та підпорядкування. Такі ж положення містить п. 31 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, та п.2.3.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

Пасажирському перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Таких випадків законодавство не встановлює. Людину мають право не взяти у транспорт, тільки якщо вона перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, порушує громадський порядок; пред'являє заборонений до перевезення багаж. У всіх інших випадках перевізник не має права відмовити у перевезенні.

Частина друга ст. 36 вказаного закону містить положення, яке може тлумачитись як обмеження прав інвалідів на пільгове перевезення. У цій нормі закону міститься положення про те, що види та обсяги пільгових перевезень встановлюються державним замовленням, в якому визначається порядок компенсації пасажирським перевізникам збитків від цих перевезень. Як бачимо, обсяг пільгових перевезень встановлюється державним замовленням; немає державного замовлення - немає пільгових перевезень. Оскільки збитки пасажирським перевізникам від пільгових перевезень держава не компенсує, то вони, у свою чергу, не перевозять пільговиків.

Однак, ст. 22 Конституції України містить положення, відповідно до якого при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, Закон України „Про автомобільний транспорт", прийнятий 5 квітня 2001 року, не може обмежувати право інвалідів на пільговий проїзд, гарантоване Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21 березня 1991 року.

Відповідальність

Чинне законодавство встановлює також відповідальність за відмову від пільгового перевезення. На підставі п.1 ч.1 ст.69 Закону України „Про автомобільний транспорт", за безпідставну відмову від пільгового перевезення до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи те, що ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування містять вимогу забезпечення пільгового проїзду, повторне порушення ліцензіатом, тобто перевізником, ліцензійних умов є підставою для анулювання ліцензії (ст. 21 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності"). Друге читання у Верховній Раді України пройшов законопроект, яким пропонується доповнити ст. 1331 Кодексу України про адміністративні правопорушення новою частиною і встановити адміністративну відповідальність за безпідставну відмову від передбаченого законом пільгового перевезення громадян. Водіям транспортних засобів, а також громадянам суб'єктам підприємницької діяльності загрожуватиме штраф від восьми до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що інваліди, згідно з чинним законодавством, мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському та приміському транспорті, незалежно від того, відшкодовує держава перевізникам збитки за такі перевезення чи ні.


 

Коментарі (1)
  • RIA-Козятин

    Новини Козятищини на нашому Телеграм-каналі: https://telegram.me/RIA_kazatin_bot
Найчастіше Найчастіше
keyboard_arrow_up