Історія: як у Козятині з’явився залізничний вокзал

Такий вигляд мав наш вокзал у 1913 році. На той час Козятин входив до складу Російської імперії

На козятинському залізничному вокзалі ніколи не припиняється рух. Тут проходять безліч поїздів. Але більшість пасажирів навіть не здогадується, що перед ними архітектурна пам'ятка. Розповідаємо про деякі цікаві моменти перлини нашого міста

Будівництво залізничної станції на території земель містечка Козятин було затверджено 21 травня 1866 року Комітетом Міністрів і дозволено товариству «ДеВрієр і компанія».  Загальна підрядна сума контракту становила 140 833 рублі 50 копійок металом та 231 679 карбованців кредитних. Але поштовхом до виникнення самої залізничної станції міста (тоді селища) Козятина стало відкриття руху від Києва до Одеси 26 травня 1870 року. Тому залізниця, а з нею і селище залізничників, бурхливо почали розвиватися.

Щоб дізнатись більше  про виникнення залізничної станції, ми вирішили звернутися до Історико-Архівного журналу, а саме до статті І. П. Гуменюка «Будівництво, функціонування і розвиток залізничного вузла станції Козятин в другій половині ХІХ ст».

 У статті згадується, що Південно-Західна залізниця серед інших залізничних доріг Російської імперії виділялася рухомим складом. Станцією, складським господарством, диспетчерськими, ремонтно-путьовою службою і службою  експлуатації рухомого складу, яка надавала роботу місцевим мешканцям. Через це населений пункт ставав заможним, розвивався.

У 1871 році було збудовано товарну станцію, водонапірну вежу, що збереглась до нинішнього часу, а також міст, який був збудований з бутового граніту (до нашого часу, на жаль, збереглися лише опори, так званні «бики»). Засновано локомотивне депо, що одразу почало функціонувати. У цехах спочатку працювали лише 500 робітників, які мали початкову технічну освіту або ж були без належного рівня підготовки.

У 1873 році станція Козятин почала функціонувати як вузлова, адже через Козятин проходила нова гілка залізниці – Козятин-Брест, де змінювався напрямок транспортних потоків та починали виконуватись розвантажувально-перевантажувальні роботи.

Побудова вокзалу

У другій половині 1880-х років стало зрозуміло, що без розширення станції і побудови нового вокзалу неможливо буде обійтись.

Як зазначено в архівах музею міста Козятина та з розповідей історика Зої Вільчинської,  «Приміщення Козятинського вокзалу збудували досить швидко: від початку 1888 року по листопад 1889 року. Спорудження вокзалу відбувалося без спеціальної будівельної техніки, адже в ті часи її просто не було. Всю роботу виконували вручну, для побудови спочатку  було викопано котлован до 2 м 13 см завглибшки та забито впритул одну біля другої три метрові колоди. Далі суцільний дерев'яний майданчик, на який поклали камінний фундамент, а вже на ньому почали зводити стіни.
І оскільки це була заболочена та низинна місцевість, це ускладнювало ситуацію. Але, не зважаючи на це, приміщення Козятинського вокзалу було відкрите 1889 року».

►Ресторан «Імператор»

Козятинський залізничний вокзал — унікальна споруда. Вона належить до пам’яток архітектури другої половини  XIX ст. Автором проекту цієї незвичайної споруди був відомий архітектор Валеріан Куликівський, який служив з 1875 року архітектором управління Південно-Західної залізниці в Києві.

Керував же будівництвом в той час ще зовсім молодий інженер, а в майбутньому – відомий український архітектор Олександр Кобелєв. Серед його найвідоміших робіт – споруди Національного банку України та Київського політехнічного інституту.

Якщо подивитись на план будівлі вокзалу, то можна побачити, що вона розташована островом, по обидва боки його прокладені колії.  А це значно посилювало пропускну здатність станції, давало можливість одночасно приймати і відпускати кілька поїздів. Центральне приміщення вокзалу вирізнялось не тільки зовнішньою привабливістю, а й зручністю для пасажирів. Виходили вікна білетної каси й телеграфу, поряд знаходилось багажне відділення, з протилежного боку — вбиральні та перукарні. Всередині будівлі зупиняє на собі увагу овальна зала I й II класу. Вона несе в собі характерні риси ампіру, популярного в ті часи. Приміщення перекрито купольним склепінням, що спирається на поставлену півколом двоярусну аркаду.

А головною внутрішньою прикрасою цієї споруди була тоді багатоярусна, кришталева люстра, на каркасі з бронзового листя. Вона прикрашала по центру ресторан «Імператор».

Існують цікаві версії з приводу долі цього справжнього витвору мистецтва, пов’язані з окупаційним періодом. Деякі краєзнавці стверджують, що сучасна вокзальна люстра – точна копія оригінальної, яку виготовили на замовлення нацистських окупантів, які нібито намагались вивезти справжню люстру роботи кінця XIX століття до Німеччини. Також подейкують, що автентичну козятинську люстру виявили в Одесі, після звільнення міста в морському порту. І тепер вона прикрашає своєю вишуканістю Одеський оперний театр.

Перевага Козятинського вокзалу над іншими в ті часи ще була в його електрофікованості. Всі інші, крім Жмеринки, на Південно-Західній залізниці у 1931 році освітлювалися гасовими ліхтарями. Через це ввечері вокзал виглядав особливо ефектно, а електричні ліхтарі чудово висвітлювали усю станцію та її колійне господарство. 

У цілому ж, фахівці вважають Козятинський вокзал зразком цегляної східнослов’янської архітектури з пластичною обробкою екстер’єру, яка виконувалася за допомогою художньо-виражальних кладок цегли. Тому нині ця станційна будівля служить посібником з історії архітектурних стилів кінця XIX – першої половини ХХ століття.

Вокзал у період Другої світової

У період Другої світової війни та під час окупації вокзал функціонував на європейський лад – цілодобово. Вокзальний ресторан перетворювався у містечковий розважальний центр, для окупантів і офіцерів-транзитників, які перебували на той час на станції в ешелонах. 

Але напередодні визволення Козятина від окупантів нацисти замінували вокзал і мали намір його підірвати. Однак цього не допустили козятинські патріоти, члени підпільної організації «Залізничник», що діяла у місті з 1941 по 1943 роки.

Після визволення міста, в кінці грудня 1943 року, вже у 1944 році розпочалися відновлювальні роботи. Вокзал був зруйнований на 10%, вартість відбудовчих робіт мала скласти 62 тисячі рублів. Відбудова вокзалу повинна була закінчитися до 1 серпня. Однак роботи затягнулися до 5 листопада за браком матеріалів, машин та робочих рук.

Вокзал у наші часи

На зламі ХХ і ХХІ століть будівля Козятинського вокзалу поступово занепадала. І тільки завдяки зусиллям керівництва й працівників ремонтно-будівельних підрозділів Південно-Західної залізниці у 2011-2012  роки, ця пам’ятка дореволюційної архітектури після серії реставраційних робіт знову почала набувати свого первісного вигляду.

Катерина Щурук

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.