Історія Юрія Полішвайка. Чому чоловік після смерті дружини опинився надворі?

Юрій Полішвайко прописаний у сільраді. Без прописки не зміг би отримувати пенсію

З Юрієм ми познайомилися пізньої осені у селі Весняники. Тоді наші журналісти привезли для пацієнтів місцевого пансіонату теплий одяг. Юрій був ходячим, серед 22 інших, прикутих до ліжка. Він сидів біля телевізора. Розповів нам, як йому там живеться: «Годують добре, але за паркан не випускають», – сказав тоді він. Адміністрація мала іншу думку з цього приводу. Там вважали, що для прогулянки літнім людям вистачить майданчиків терцентру.

Можливо, ми більше і не зустрілися б з Юрієм, якби не звернення небайдужих містян, які повідомили у редакцію, що колишній пацієнт терцентру ночує на вокзалі. Ми розшукали чоловіка, домовилися про зустріч, а зустрівшись, попросили розповісти про себе.

– Я 1938 року народження, маю 42 роки робочого водійського стажу. З дружиною виростили трьох доньок. Коли у минулому році дружина померла, донька обманом відправила мене у терцентр. Сказала, що їде з чоловіком відпочивати, і що я до її повернення маю знаходитися у пансіонаті для літніх людей. Повернувшись, вона не квапилася мене забирати. Дев’ять місяців платила за моє перебування, а потім і платити перестала. З пансіонату мене виписали. Якщо чесно, я й сам не хотів там бути. Я люблю свободу. А там, як у тюрмі – за паркан терцентру ні на крок.

Чому б вам не повернутися додому через суд? Це ж ваш будинок.

– Будинок, який ми купили з дружиною у Царському селі, ми переписали на доньку, але з усною домовленістю: “Твій другий поверх, а наш з дружиною - перший”. Зараз вона зайняла два поверхи, а мене не пускає. Суд також на її боці, за документами будинок належить їй, і я не маю на нього ніяких прав. Нещодавно я написав заяву у прокуратуру, щоб хоча б речі забрати.

Де ви зараз ночуєте?

- Сплю та обідаю у старшої доньки Ольги. Іноді на свята до неї приїздять діти з онуками, тоді для мене там місця немає. Мене ніхто не виганяє, ні, я сам йду.

Вона так просто відпускає вас на вулицю?

– Старша дочка у мене хороша. Але, якщо залишуся я, ніде буде спати онуку. Мрію знайти собі якусь хатинку, щоб нікого не притісняти.

У вас є ще одна донька, третя. У неї також не знайдеться місця для батька?

– Середня живе в одній з країн колишньої Югославії. Раз на рік приїжджає у гості. Скоро має приїхати.

Куди ж вона приїде, якщо молодша нікого не пускає, а у старшої затісно?

– Тому і хочу знайти куточок, щоб вона мала де зупинитися.

А правда, що ви прописані у Козятинській сільраді?

– Так. Попросив голову сільради про таку послугу і вона пішла мені назустріч. Без прописки я не зміг би пенсію отримувати. Велике їй дякую.

Більше ніяких питань Юрію ми не ставили. Він і сам за декілька хвилин розповів сумну історію про те, як з дружиною ростили доньок, щоб на старості років було біля кого голову схилити. І про те, що діти не оцінили батьківської любові і турботи, виставивши з будинку рідного батька.

Читайте також:

• Музей запрошує відвідувачів. Не забудьте захопити ліхтарик
• Залізнична трагедія: розповіді очевидців найбільшої аварії 70-х
   

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.