Капітан далекого плавання на залізниці

— Секрет гарного самопочуття та оптимізму в будь-якому віці — бути доброзичливим до людей, — вважає Віктор Іполітович. — Ніколи нікому не заздрити, радіти кожній дрібниці та всюди бачити позитив. Тобто, завжди треба насолоджуватися життям. Бути постійно в русі. Ще дуже добре мати різноманітні захоплення. Широкий кругозір не дає старіти душею.

Захоплення

Головне хобі пана Віктора — активний відпочинок.

— Я кожен день намагаюся проходити чотири кілометри, — розповідає пан Віктор. —  А у теплу пору року постійно виїжджаю на рибалку та пікніки з друзями та знайомими. Дуже люблю лазню. При будь-якій можливості погоджуюсь на різні екскурсійні поїздки. Знайомі, шуткуючи, називають мене “турист” (сміється). У їжі я себе ні в чому не обмежую. На природі завжди сам готую шашлики. Тільки кинув палити, коли вийшов на пенсію.

Крім таких відверто чоловічих захоплень, пан Віктор не уявляє своє життя без музики. У кімнаті, яку він жартома називає “своїм офісом”, можна облаштувати студію звукозапису. Кількість колонок та музичної апаратури це дозволяє. Ще є велика кількість музичних компакт-дисків.

— Я — меломан, — зізнається Віктор Іполітович. — Дуже довго перераховувати всіх моїх улюблених виконавців. Можу виділити Адріано Челентано, інструментальну музику, саксофон, джаз… Я й сучасну музику слухаю, але найбільш до вподоби музика 70-80 років. Зараз дістати потрібний запис дуже просто — через інтернет. А в ті роки доводилося докладати зусиль, щоб мати гарну колекцію музичних записів. Це було дуже цікаво, ми так раділи музичним новинкам!

До речі, з комп’ютером наш герой “на ти”. Сам перевстановлює Windows, розбирається в різних програмах.

— Я самоучка, — сміється Віктор Іполітович і показує книги по комп’ютерній грамотності. — Сам в усьому розібрався. Це тільки спочатку складно та незрозуміло, потім навіть цікаво вивчити щось новеньке. Я легко орієнтуюсь в інтернеті. Маю сторінку на “Однокласниках” і спілкуюсь там зі своїми друзями та знайомими, які живуть далеко.

Ще одне незвичайне захоплення приносить плоди. На балконі своєї квартири він вирощує огірки та помідори.

— Дуже приємно скуштувати щось вирощене власноруч, —каже він. — Та й просто цікаво спостерігати, як з маленького насіння виростає й плодоносить кущ помідорів або огірків!

У 65 років Віктор Іполітович охрестився. Як він жартує, щоб не померти “нехристем”. 15 травня йому виповнюється 69.

Навчання

У минулому році було 50 років, як Віктор Іполітович закінчив школу.

— Кожного року ми збираємося з однокласниками та нашою першою вчителькою Аллою Олександрівною Пятаченко, — розповідає він. — Ми у неї були першим класом після училища. Зустрічі завжди дуже душевні. Тільки шкода, що з кожним роком нас стає все менше...

У шкільні роки Віктор Дробиш ходив у гурток авіомоделювання.

— Керівник цього гуртка завжди перевіряв наші щоденники, — пригадує він. — Якщо хтось мав погані оцінки, його не допускали до занять. Ми намагалися отримувати лише “відмінно” та “добре” — так хотілось бути присутнім на заняттях! А зі шкільних предметів найбільше мені подобалася географія.

Робота на залізниці

З 1971 по 2007 пан Віктор працював у рефрежираторному депо станції Фастів. Розпочинав механіком рефрежераторної секції, а згодом став начальником. Об’їздив по роботі весь колишній Радянський Союз. Перевозили різні продукти, які швидко псуються.

— Перша поїздка була 17 травня1971 року, — ділиться спогадами Віктор Дробиш. — Потяг рушив на Далекий Схід. Я закохався у свою роботу відразу. Минуло вже стільки років, а перед очима всі поїздки — з першої по останню. Шуткуючи, називаю себе “капітаном дальнього плавання на залізниці” і навіть на пенсії не вийшов з профспілки залізничників. Сплачую членські внески, їжджу на екскурсії з колишніми колегами, мене запрошують на профспілкові збори.

У 2013 році пан Віктор відвідав Почаївську Лавру. Розповів, що скупався у водоймі святої Ганни, де температура води завжди 4 градуси! У 2015 році з профспілковими діячами їздив на мітинг біля Верховної Ради проти приватизації залізниці.

У 2003 році Віктор Іполітович отримав відзнаку “Кращий працівник залізничного транспорту України”.

У довгих відрядженнях Віктор Іполітович займався популярною тоді чеканкою. Одна з зроблених ним власноруч картина прикрашає зараз його “офіс”

Батько — герой

Залізничником був і батько пана  Віктора Іполіт Феодосійович Дробиш 1916 року народження. Працював на залізниці в ШЧ-3 на дистанція сигналізації та зв’язку. У вільний час займався малюванням. Коли розпочалась війна, у пана Іполіта була бронь на залізниці. У 1942 році бронь зняли і відправили на фронт. Дослужився Іполіт Дробиш до старшого сержанта. Отримав 4 нагороди. Інформація про нього є на сайті про учасників  і ветеранів Другої світової війни  http://podvignaroda.ru.

Віктор Іполітович знайшов цей сайт і дуже пишається своїм батьком-героєм. У нього збереглися листи батька з Берліна. Один з них датований 30 квітня 1945 року. У ньому військовий  Іполіт Дорбиш вітає родину зі святом Першотравня, бажає здоров’я, розповідає про погоду. Пан Віктор зберіг дуже багато військових фотографій свого батька.

— Скоро велике свято — День Перемоги, — каже наш земляк. — У моєму серці завжди палахкотить вдячність моєму батьку за ту перемогу, яку він та його товариші по службі вибороли для нашої країни.

Вдала рибалка

День народження в сауні з другом Анатолієм Левчуком

З заступником міністра інфраструктури Євгенієм Кравцовим

Жіночій монастир у СоболевоМайбутні огірки

Пан Віктор полюбляє домашні рослини

Майже студія звукозапису

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.