Коза-дереза у спа-салоні та Колобок-супермен. Про гурток лялькового театру у Козятині

Фото з сайту Козятинської районної бібліотеки для дітей

Наталія Кесарчук — бібліотекар відділу 1–4 класів. Проте діти навідуються до неї не лише для того, щоб почитати книжки. Вісім років тому Наталія організувала для малечі гурток лялькового театру «Кольорове диво».

Хоча цей гурток має давню історію — у радянські часи при нашій бібліотеці була подібна студія, де дітки теж ставили вистави. Використовували тоді і ляльки, що вдягаються на руку (вони, до речі, називаються бібабо), а також саморобні іграшки.

— Той гурток називався «Золотий ключик», — розповідає Наталія Кесарчук. — Десь колись у нас був альбом старий-старий з фотографіями з тими ляльками. То десь були мабуть 80-ті роки. Із 1988-го до середини дев’яностих його вела бібліотекар Лариса Дорошенко.

Перед нашою зустріччю Наталія зазирнула до сховища, аби знайти радянські ляльки. Знайшла двох героїв — Незнайка та Знайка, персонажів відомої трилогії Миколи Носова.

— Більше ляльок немає. Це все ж коли було! Це виходить, років 35–40 тому був цей гурток, — продовжує бібліотекар. — Якісь ще в них на фотографіях були вовчик саморобний, зайчик. Вони такі казки невеличкі ставили. Ще знаю, що було дві ляльки маріонетки.

А в 2011 традиція ставити лялькові вистави відновилася. Спершу діти приносили свої іграшки з дому: ведмедика, жабку, радянського діда Мороза, якого ставили під ялинку. Ще частину персонажів виготовляли разом з Наталею.

Справжні іграшки бібабо з’явилися у «Кольоровому диві» трохи згодом. Їх вручив тодішній голова райдержадміністрації Олексій Лавренюк. Для гуртка закупили близько 30 ляльок.

Перша вистава, яку поставили з новими ляльками — «Василина прекрасна».

Як все почалося

Ідея створити гурток «Кольорове диво» з’явилася спонтанно. До бібліотеки приходили діти брати книжки і часто залишалися посидіти за столиками. Наталія Кесарчук запропонувала їм долучитися до проведення «Свята книги», яке щороку організовує бібліотека. Спершу діти показували короткі театралізовані сценки.

Потім перед Новорічними святами вони прийшли до бібліотеки зі своїми іграшками і гралися за столиками. І кажуть: «От би нам якусь виставу поставити». Тим паче, у кабінеті була ширма. Так і вирішили, що вони з дому принесуть свої іграшки, і покажуть виставу «Новий рік на поріг». Потім поставили «Ріпку».

— Було таке, що вони у мене були з різних шкіл і вони здружувалися, — продовжує бібліотекар. — Ми зараз і піцу їмо, і день народження святкуємо. А як в мене день народження було минулого року, то вони мені чашечку порцелянову з ложечкою подарували. Ми тут всі свята святкуємо. Як сім’я.

Із деякими вихованцями свого гуртка Наталія досі підтримує зв’язок. Вони час від часу телефонують одне до одного.

— Раніше не було флешок, то я їм дарувала кожному альбомчик і фотографії з вистав, — згадує Наталія Кесарчук. — І це вони за два-три роки збирали ці фотографії. Потім Люба приходить, закінчила вже школу, приносить мені цей альбомчик. Каже «Наталія Володимирівна, подивіться, яка я тут смішна була!»

А були й такі діти, які не могли попрощатися з улюбленим гуртком, хоча вже виросли.

— Одні дівчата у мене затрималися до шостого класу. І так просили мене залишитися. Я кажу: «Дівчатка, вас вже з-за ширми буде видно». А вони: «Наталія Володимирівна, ми пригнемося», — розповідає бібліотекар.

Учасниця конкурсу краси

Першими учасниками гуртка були Назар Шклярський, Юлія Пиріжок, Каріна Вергелес, Каріна Цимбалюк, Антон Заїчко, Женя Юхимець, Маша Студоляк, Анна Морозова та Олена Боднар.

До речі, Олена Боднар минулого року була учасницею конкурсу «Міс Україна-Всесвіт». Вона потрапила до фіналу.

— Вона в мене дуже довго була ведучою. І королевою книг. Ким у мене Оленка тільки не була! Їй вже, певно, років 20, — каже Наталія Кесарчук.

►Перші учасники. Фото з сайту Козятинської районної бібліотеки для дітей

До нинішнього складу входять Анна Романюк, Настя Гайдучок, Ольга Гайдучок, Маша Ковбій (її старша сестра Інна теж ходила на цей гурток), Марина Ліпчинська, Ангеліна Балюк, Анна Шуляк, Анастасія Круликівська.

Дівчата вже встигли пощедрувати у інклюзивно-ресурсному центрі при районному управлінні освіти та показати постановку «Рукавичка святого Миколая». Вона, до речі, є авторською виставою керівниці гуртка.

— Дівчатка жвавенькі, — каже Кесарчук. — Я бачу, що вони хочуть ходити. Навіть як їм скажеш, що у понеділок на пів другої, вони вже в 20 хвилин будуть. Була ще у мене Оля Гладунець. Вона була старостою 5 років. Із 3 до 6 класу. Навіть минулого року приходила мені допомагала. А це і образилася, що я її не покликала, але ж вона дуже висока стала! Вже восьмий клас.

Щоразу, коли збирається новий склад, спершу діти знайомляться між собою, а потім обирають старосту. Вона допомагає коригувати роботу гуртка і повідомляє Наталії про те, хто буде на репетиції.

— Потім ми підбираємо виставу, розподіляємо героїв, — продовжує Наталія. — Буває, що дітки не можуть помиритися. То ми пишемо героїв на шматочках паперу і витягуємо. Я кажу: «Дівчата, це так, щоб нікому образливо не було». Бо потім починається: «А у мене мало слів, а ви її більше любите, бо в неї слів багато».

Після вистав зазвичай чаювання із піцою. Часом усі разом йдуть у парк фотографуватися. Діти проводять разом багато часу. Позитив у цьому бачать і батьки.

— Батьки раді. Кажуть: «Ви знаєте, не читає. А ви постановку ставите, і моя дитина вже про це книжку читає». Якось треба їх до бібліотеки заохочувати. Раніше ми як проводили вікторини, просто ставили їм запитання. А зараз мій син Богдан зробив мультимедійні, бо діти вже не реагують на те, що їм читаєш з листочка.

Допомагали дітям з Калинівки

Деякі вистави Наталія Кесарчук шукає в інтернеті і додає до них щось своє, деякі є авторськими. Деякі театралізовані — поряд з ляльками бібабо у них з’являються перевдягнуті герої. Щоб дітям було цікавіше дивитися, наприкінці усі герої танцюють під музику.

За вісім років існування «Кольорового дива» змінилася і подача вистав. Нині найбільшою популярністю користуються сценки на авторські музичні казки В’ячеслава Полянського. На початку вистави вмикається запис і герої грають під музику. Діти-учасники не промовляють жодного слова. Проте тут є свої складнощі — треба так добре вивчити казку, щоб усі герої з’являлися над ширмою у потрібний момент.

«Кольорове диво» ставить повчальні вистави, такі, як «Ні сигареті», «Твій друг — дорожній рух». Є серед постановок традиційні «Колосок» та «Ріпка». А є казки на сучасний лад. Наприклад, «Колобок-супермен». Тут вовк працює на м’ясокомбінаті, ведмідь продає «Снікерси», щоб зібрати на барлогу, лисиця передбачає долю. Чи «Коза-дереза», де головна героїня ходить до салону краси на манікюр та на масаж у спа.

Коронна вистава — «Поросятко Чок».

— У нас на ютубі найбільше переглядів вона набрала, — каже Наталія Кесарчук. — Ми років 6–7 тому її вперше поставили 1 червня до міжнародного дня захисту дітей. Минулого року запрошували нас в гості в старшу групу дитячого садочка. Це були надзвичайні глядачі. Вони так сприйняли цю музичну казку «Поросятко Чок!» Вони сміялися з вовка, аплодували. Ми потім повиходили, а вони аж трусяться, щоб потрогати ці іграшки.

Раніше діти їздили у позашкільні табори у Йосипівку та Пляхову, де теж показували вистави. А два з половиною роки тому веселили дітей із Калинівки, яких привезли до нас після вибухів на складах боєприпасів.

— Дзвонить до директора Олена Іванчук і каже, що діти з Калинівки там, де сімейна медицина в міській лікарні, Що робити — не знаю. Директор каже: «Бери свій ляльковий, щось придумай їм». То я взяла старі журнали, їм пороздавала. І показували ми їм виставу «Колобок-супермен». Вона дуже смішна. Діткам теж сподобалося. Хоч трошечки їх розвеселили, — каже Кесарчук.

А цьогоріч на квітень місяць «Кольорове диво» планує показати нову музичну виставу про Червону шапочку.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.