Козятин від розрухи в 1943 році врятували розвідники

Козятин від розрухи в 1943 році врятували розвідники
Козятин періоду німецької окупації. Такий вигляд мав вокзал

Наприкінці грудня 1943 року Козятин звільнили від фашистських загарбників під час Другої світової війни. Щоправда, думки істориків та свідків тих подій, в який саме день це трапилося, різняться. Які є версії?

Читаючи історичні факти чи розповіді свідків визволення Козятина, стикаєшся з розбіжностями даних того історичного періоду. Тільки ми не ставимо за мету якийсь факт чи чиюсь розповідь поставити під сумнів. Ми лише  констатуємо, як мало сказано за воїнів-розвідників, які дали можливість радянським військам зайти в не зруйноване місто.

Спираючись на історичні дані, радянські війська увійшли в місто 28 грудня 1943 року. Це сталося завдяки сміливим і рішучим діям 69-го танкового полку. Ось як про визволення Козятина розповідав командир 69 танкового полку підполковник Іван Бойко: «Перші ж постріли та надзвичайної сили вибух вагону з амоналом викликали в німців страшенну паніку. У них залишився один вихід — відступати через поле на Комсомольське та Бердичів. Фашисти спасалися втечею, кидаючи на вулицях свою бойову техніку. Їх били не тільки танкісти, а також місцеві жителі».

Іван Бойко, підполковник 69 танкового полку, який звільняв Козятин

Місцеві жителі на той час вулиць Калініна та Папаніна, у яких було під час окупації близько трьох хат на вулицю,  розповідали, як бачили білі силуети розвідників, які повзли через засніжене поле з Іванковець у бік залізниці.

Чи був серед групи повзучих червоноармійців Володимир Підгорбунський, нам не відомо. Знайшли тільки інформацію, що ввечері Володимир Підгорбунський з кількома бійцями-розвідниками пробрались у місто і звідти по рації повідомили, що на станції вивантажується багато ворожої техніки. 


Володимир Підгорбунський, командир взводу розвідувальної роти

Тож є дві версії тих подій. Одна від учасників тих подій і друга версія від свідків. Свідки бачили розвідників у денну пору і саме після появи на залізниці розвідзагону, згодом із тих же Іванковець на колію виїхав танк і першим залпом влучив у вагон з вибухівкою. Той амонал гітлерівці підготували, щоб залізничний вузол Козятин висадити в повітря. Тільки не встигли цього зробити через професійні дії розвідників, які передали по рації про вагони з вибухівкою.

З розповідей уже давно покійних козятинчан, вагонів з амоналом було три, а сам вибух був такої сили, що на вулиці Червоноармійській із вікон повипадали шибки. Німці дійсно були перелякані, кидаючи зброю та техніку, в паніці покидали Козятин. З розповідей свідків тих подій, це сталося в ніч з 25 на 26 грудня. Цілу ніч були поодинокі вибухи, а на світанку 26 грудня в Козятин зайшли танкісти з піхотою Червоної армії.

 Мабуть, не принципово, якого числа в Козятин зайшли радянські воїни. Головне, що завдяки розвідникам козятинчани мають пам’ятку архітектури – залізничний вокзал. Та повернімося до часів визволення Козятина  

Ось як у книзі «Дні в полум’ї» описує бої за Козятин на той час член військової ради 1-ї танкової армії генерал-майор Микола Попіль: «Здобути Козятин сходу нам не пощастило. Пориваючись уперед з околиці Білопілля танками прийняли бойовий порядок уже тоді, коли почала діяти артилерія німців. Ривок, ще ривок і танки відкотилися. Дим дугою. Тож машини, розвернувшись широким віялом, йдуть на Козятин, тільки танкова атака знов захлинається. Німці міцно тримаються за місто».

Другий факт визволення із книги «Люки відкрили в Берлін»: «Успішно діяли вздовж залізниці частини 8-го Гвардійського Механізованого корпусу генерал-майора Семена Кривошеїна. Спроби ворога зупинити їх наступ зазнали поразки. Аби прискорити рух на Козятин, зі складу механізованих бригад корпусу були виділені 67 та 69 танкові полки з десантом автоматників на танках. Вони вирвалися вперед і впродовж ночі, долаючи опір фашистів, пройшли близько 30 кілометрів і ранком 28 грудня увірвалися в Козятин. Посеред дня в місто вступили мотострілецькі і стрілецькі батальйони. Козятин було повністю визволено від загарбників».  Автор цих рядків нічого не придумав. Він просто не знав, що від околиці Білопілля до Козятина 14 кілометрів.

І ще ми, на жаль, не знаємо дня повного визволення нашого міста. Знайшлися свідки, які стверджують, що в районі «асфальту», так раніше називали район вулиці Білоцерківської, в будівлі засіли німці. Вибили окупантів із приміщень артилерією, зрівняли їх з землею. День, коли це сталось, і є днем повного визволення Козятина від гітлерівців. А ключову роль у визволення Козятина зіграли розвідники. Тож їм нам треба віддати дань пам’яті. 

Читайте також:

Їли собак, котів та одне одного: жахіття голодомору на Козятинщині
Його хотіли знищити, але не вийшло: історія нашого вокзалу
Локомотивне депо — одне з перших залізничних підприємств Козятина
Більше статтей про історію Козятина знайдете ТУТ

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, TelegramInstagram та Viber.

Коментарі (4)
  • Микола Т.

    Просто нагадаю, що замість одних окупантів прийшли інші окупанти
  • Читач1488

    Гарна історія)

    Микола Т. reply Читач1488

    гарний нікнейм

    Читач1488 reply Микола Т.

    Нарешті хоч хтось зрозумів, дякую)
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up