Наприкінці грудня 1943 року Козятин звільнили від фашистських загарбників під час Другої світової війни. Щоправда, думки істориків та свідків тих подій, в який саме день це трапилося, різняться. Які є версії?
Читаючи історичні факти чи розповіді свідків визволення Козятина, стикаєшся з розбіжностями даних того історичного періоду. Тільки ми не ставимо за мету якийсь факт чи чиюсь розповідь поставити під сумнів. Ми лише констатуємо, як мало сказано за воїнів-розвідників, які дали можливість радянським військам зайти в не зруйноване місто.
Спираючись на історичні дані, радянські війська увійшли в місто 28 грудня 1943 року. Це сталося завдяки сміливим і рішучим діям 69-го танкового полку. Ось як про визволення Козятина розповідав командир 69 танкового полку підполковник Іван Бойко: «Перші ж постріли та надзвичайної сили вибух вагону з амоналом викликали в німців страшенну паніку. У них залишився один вихід — відступати через поле на Комсомольське та Бердичів. Фашисти спасалися втечею, кидаючи на вулицях свою бойову техніку. Їх били не тільки танкісти, а також місцеві жителі».
Місцеві жителі на той час вулиць Калініна та Папаніна, у яких було під час окупації близько трьох хат на вулицю, розповідали, як бачили білі силуети розвідників, які повзли через засніжене поле з Іванковець у бік залізниці.
Чи був серед групи повзучих червоноармійців Володимир Підгорбунський, нам не відомо. Знайшли тільки інформацію, що ввечері Володимир Підгорбунський з кількома бійцями-розвідниками пробрались у місто і звідти по рації повідомили, що на станції вивантажується багато ворожої техніки.
Тож є дві версії тих подій. Одна від учасників тих подій і друга версія від свідків. Свідки бачили розвідників у денну пору і саме після появи на залізниці розвідзагону, згодом із тих же Іванковець на колію виїхав танк і першим залпом влучив у вагон з вибухівкою. Той амонал гітлерівці підготували, щоб залізничний вузол Козятин висадити в повітря. Тільки не встигли цього зробити через професійні дії розвідників, які передали по рації про вагони з вибухівкою.
З розповідей уже давно покійних козятинчан, вагонів з амоналом було три, а сам вибух був такої сили, що на вулиці Червоноармійській із вікон повипадали шибки. Німці дійсно були перелякані, кидаючи зброю та техніку, в паніці покидали Козятин. З розповідей свідків тих подій, це сталося в ніч з 25 на 26 грудня. Цілу ніч були поодинокі вибухи, а на світанку 26 грудня в Козятин зайшли танкісти з піхотою Червоної армії.
Мабуть, не принципово, якого числа в Козятин зайшли радянські воїни. Головне, що завдяки розвідникам козятинчани мають пам’ятку архітектури – залізничний вокзал. Та повернімося до часів визволення Козятина
Ось як у книзі «Дні в полум’ї» описує бої за Козятин на той час член військової ради 1-ї танкової армії генерал-майор Микола Попіль: «Здобути Козятин сходу нам не пощастило. Пориваючись уперед з околиці Білопілля танками прийняли бойовий порядок уже тоді, коли почала діяти артилерія німців. Ривок, ще ривок і танки відкотилися. Дим дугою. Тож машини, розвернувшись широким віялом, йдуть на Козятин, тільки танкова атака знов захлинається. Німці міцно тримаються за місто».
Другий факт визволення із книги «Люки відкрили в Берлін»: «Успішно діяли вздовж залізниці частини 8-го Гвардійського Механізованого корпусу генерал-майора Семена Кривошеїна. Спроби ворога зупинити їх наступ зазнали поразки. Аби прискорити рух на Козятин, зі складу механізованих бригад корпусу були виділені 67 та 69 танкові полки з десантом автоматників на танках. Вони вирвалися вперед і впродовж ночі, долаючи опір фашистів, пройшли близько 30 кілометрів і ранком 28 грудня увірвалися в Козятин. Посеред дня в місто вступили мотострілецькі і стрілецькі батальйони. Козятин було повністю визволено від загарбників». Автор цих рядків нічого не придумав. Він просто не знав, що від околиці Білопілля до Козятина 14 кілометрів.
І ще ми, на жаль, не знаємо дня повного визволення нашого міста. Знайшлися свідки, які стверджують, що в районі «асфальту», так раніше називали район вулиці Білоцерківської, в будівлі засіли німці. Вибили окупантів із приміщень артилерією, зрівняли їх з землею. День, коли це сталось, і є днем повного визволення Козятина від гітлерівців. А ключову роль у визволення Козятина зіграли розвідники. Тож їм нам треба віддати дань пам’яті.
Читайте також:
Їли собак, котів та одне одного: жахіття голодомору на Козятинщині
Його хотіли знищити, але не вийшло: історія нашого вокзалу
Локомотивне депо — одне з перших залізничних підприємств Козятина
Більше статтей про історію Козятина знайдете ТУТ
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 13 від 28 березня 2024
Читати номер
Микола Т.
Читач1488
Микола Т. reply Читач1488
Читач1488 reply Микола Т.