Козятинчани, які увійшли в історію України

Козятинчани, які увійшли в історію України
  • Чи знали ви, що уродженка Козятина Марія Зерова винайшла нові види грибів?
  • Чи чули, що у 1970–80-их роках козятинчанин Генріх Кульчицький брав участь у реконструкції Майдану Незалежності в столиці?
  • А що уродженець нашого міста Юрій Пасіхов створив у 80-их роках комп’ютер?
  • Розповідаємо цікаві факти про відомих на всю Україну козятинчан, які почули в Музеї історії міста

Традиційно до Дня міста наш музей готує виставку. Цьогоріч берегині історії Лілія Макаревич та Наталія Баштова представили експозицію «Видатні діячі Козятина». Це 15 постатей, серед яких відомі діячі, які зробили внесок у розвиток нашого міста, і уродженці Козятина, які прославилися на всю Україну. Трохи розкажемо про деяких з них.

Її енциклопедію читають всі грибники

Одна з постатей, представлених на виставці — козятинчанка Марія Зерова. Народилася у 1902 році. У юності її спіткало нещастя — Марія потрапила в аварію, на неї наїхала карета. Як і Леся Українка, вона страждала на важке невиліковне захворювання — туберкульоз кісток. Та це не завадило їй стати успішною, тому що ім’я Марії Зерової знає увесь науковий світ. Вона була мікологом — спеціалістом, який вивчає гриби.

Відео дня

— Після Другої світової війни були знищені всі посадки та ліси, — розповідає Лілія Макаревич, директор Музею історії міста. — У цей період радянська влада взялася їх засаджувати, тому що поля не мали достатньо вологи, через що були менші врожаї. Нашій землячці Марії Зеровій дають доручення дослідити цю тему. Вона з’ясувала, що коли знищується весь верхній шар деревини або кущів, зникають гриби. І виявляється, що саме ті гриби, які утворюють гниль, позитивно впливають на утворення рослинного покриву. Там, де є гриби, там буде і ліс. Вона відкрила цю теорію і за це стала лауреатом Державної премії.

Марія Зерова відкрила більше 400 видів нових грибів, чотири з них назвали її прізвищем. Вона першою на теренах України видала атлас грибів і у співпраці з іншими науковцями написала декілька енциклопедій. Та вона була не лише успішною науковицею, а й турботливою матір’ю та люблячою дружиною.

— Вона була дуже щаслива в шлюбі, — продовжує Макаревич. — Її чоловік зоолог і ботанік Дмитро Зеров страшенно був захоплений своєю дружиною. Він віддав все своє життя не своєму майбутньому, не своїй науці, а повністю розчинився в наукових роботах Марії, своєї коханої.

Збудував український Манхеттен

Свого часу знаною у Козятині була родина Кульчицьких. Казимір Кульчицький викладав у школі № 2 малювання і креслення. Учні згадують його як інтелігентного, спокійного і врівноваженого вчителя. Він був надзвичайно добрим, ніколи не сварив дітей, завжди ставив гарні оцінки. А його рідний брат Генріх став відомим архітектором.

Генріх Кульчицький народився у Козятині у 1922 році. Навчався у школі № 2. І навіть приїздив на один із ювілеїв свого рідного навчального закладу. Після школи подався до столиці, де вивчився на архітектора.

У 50–80-их роках минулого століття Генріх Кульчицький брав участь у розбудові Києва. Він був одним із архітекторів, які реконструювали Майдан Незалежності.

— Майдан Незалежності за радянських часів декілька разів перебудовувався, — каже директор музею. — Можливо хтось із вас пам’ятає, що був період, коли там стояло багато фонтанів. Саме наш Генріх Кульчицький разом у співавторстві з іншими архітекторами спорудив той варіант площі. За це його удостоїли Державної премії.

Завдяки Генріху Кульчицькому у Києві з’явився Оболонський район, де своєрідне проектування житлових будинків. Сам мікрорайон стоїть на піщаному березі, який створили штучно. А ще наш земляк брав участь у забудові Русанівки, яку називають київською Венецією та українським Манхеттеном.

Брав участь у секретних розробках

Ще одна постать, представлена на виставці — вчений Сергій Вітюк. Його дитинство минуло на Талимонівці, серед живописної краси козятинської природи. Навчався у школі № 3. Закінчив політехнічний університет, за фахом був програмістом, радіоконструктором та радіотехніком. Втім у відкритих джерелах ви не знайдете про нього інформації, тому що наш земляк працював у таємній групі, яка розробляла військову техніку.

— Його конструкторській групі, яку він незабаром очолив, дали завдання створити український тепловізор, — розповідає Лілія Макаревич. — І він це зробив і встановив його на літак. Коштував один такий тепловізор, якби виконали завдання для держави, один мільйон доларів. За це Сергію Вітюку вручили Державну премію в галузі науки і техніки.

Втім проект, над яким працював наш земляк, завершити не вдалося. Він залишився без роботи і довгий час працював таксистом.

Став Народним вчителем України

Серед портретів, представлених на виставці, фото Юрія Пасіхова. Він народився у 1956 році у Козятині. Зараз мешкає у Вінниці, де працює в гімназії № 17 викладачем.

— Коли ми розмістили про нього матеріал в інтернеті, отримали багато відгуків, — розповідає Лілія Макаревич. — Всі кажуть, що це неймовірна людина. Таких вчителів немає. Він неповторний, неординарний. Так як він не викладає ніхто. Його учні завжди знаходили своє місце в житті, перемагали на багатьох олімпіадах, навіть міжнародного рівня.

За вагомі здобутки у новаторстві в педагогіці Юрій Пасіхов став Відмінником народної освіти. А ще отримав звання Народний вчитель України. Та не лише цим відомий наш земляк, тому що у 80-их роках минулого століття він розробив персональний комп’ютер.

Очолював популярний гумористичний журнал

Ще одна відома особистість — кордишівчанин Федір Маківчук, український письменник і журналіст. З-під його пера вийшла не одна збірка гуморесок. Він перекладав українською Незнайку і «Пригоди капітана Врунгеля». А ще був головним редактором журналу «Перець». Це перший український гумористично-сатиричний часопис, який цьогоріч відсвяткував сторіччя.

— Перед вами «Перець» 80-их років, — показує Лілія Макаревич журнал. — Федір Маківчук понад 40 років очолював його редакційну колегію. Він страшенно недолюблював номенклатурщиків, цей керівний склад і майже в кожному номері журналу були карикатури на цю тему. До речі, карикатури робив ще один козятинчанин Сергій Герасимчук.

Федір Маківчук хоч і виїхав з Кордишівки, не забував про рідне село і часто туди навідувався.

— Він допомагав під час будівництва будинку культури, діставав матеріали, які були в дефіциті на той час, а це були 70-ті роки, допомагав під час будівництва школи, — продовжує директор Музею. — Крім того, він лауреат рідкісної Премії імені Ярослава Галана. Лише 80 осіб в Україні нагороджені цією премією.

Зняв комедійний шедевр

— Цей запис нам передав у фонд музею Дмитро Дахно, — показує Лілія Макаревич україномовну копію фільму «За двома зайцями», яку зняв Віктор Іванов.

Він народився 1909 року у Козятині. Разом з батьками мешкав у старому приміщенні залізничної лікарні. В одній із залів Музею відтворений приблизний інтер’єр житла сім’ї Іванових. Тато Михайло працював лікарем, помер від холери, яка вирувала в Козятині в ті часи. Тож майбутній режисер зростав без батька.

— Віктор Іванов мав стати залізничником, — каже Лілія Макаревич. — Вступив спочатку в Бердичівське ФЗУ, потім навчався в Шепетівці. Його відправили до Москви, сказали: «Їдь, отримуй вищу освіту». І він вступає до Інституту кінематографії, в групу знаменитого режисера Сергія Ейзенштейна, який поставив шедевр світової кінематографії «Броненосець «Потьомкін». З усієї групи він обрав тільки двох — Віктора Іванова і ще одного студента, і сказав про нашого земляка: «Цей сумний хлопець буде знімати комедії».

Так і сталося. Віктор Іванов подарував нам легендарну стрічку «За двома зайцями», за яку був нагороджений Державною премією.

Це лише невелика частина цікавинок, які можна дізнатися з виставки. Більше інформації ви можете почути у Музеї. Виставка діятиме протягом місяця.

 

Читайте також:

Нашому ПРБ виповнюється 65 років

Якими були школи Козятина у минулому столітті

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up