Козятинчанка Лариса Казмірчук робить мотанки

Про Ларису Казмірчук ми пишемо вже не вперше. Вона надзвичайно позитивна, талановита і різнобічна людина, має багато захоплень. Своїми вміннями жінка ділиться із іншими, адже веде гурток рукоділля в Університеті третього віку при Міському терцентрі.

Зовсім нещодавно Лариса навчилася робити мотанки, українські ляльки-обереги. Що цікаво, сама жінка родом з Росії, проте вже багато років мешкає у Козятині.

— У Росії такого немає, це більше тут, — розповідає майстриня. — Мотанки зараз у тренді. Я фотографії висилаю і всі мої знайомі запитують: «Ти зробиш мені таку ляльку?» Я відповідаю: «Приїду, зроблю, тільки готуйте клаптики тканини».

Мотанки Лариса Казмірчук навчилася робити сама. Техніку освоїла завдяки статті у журналі з рукоділля.

— Я знаходила майстер-класи в інтернеті, але для себе не взяла нічого, — продовжує жінка. — В інтернеті розповідають, але не дають ніколи розмірів. Просто показують клаптик тканини. А в журналі усе детально описано і з розмірами.

Щоб зробити мотанку, потрібно кілька шматків різної тканини. Основа — це біле полотно з натуральної нитки, обов’язково без принта. Це може бути бавовна чи льон. Тканина скручується в рулон і з цього виходить основа — тулуб і ноги. Власне, саме тому лялька і називається мотанкою — тканина намотується в кілька шарів.

Руки прив’язують за допомогою нитки чи роблять суцільними разом із тулубом. Далі ляльку вдягають — роблять нижню спідницю і верхню, поверх — фартушок. На голові — хусточка. Але це традиційний варіант. Зараз трапляються мотанки, у яких волосся з шерстяних ниток.

— Голка не має ляльки торкатися, але усі ці речі можна руками шити, а потім на ляльку вдягати, — зауважує Лариса Казмірчук. — Ці ляльки можуть робити лише жінки, бо вони берегині сімейного вогнища.

Ще одна важлива деталь — обличчя. На ньому ніколи немає ані очей, ані рота. І на це теж є своя причина.

— Вважається, що через очі потрапляє злий дух, — пояснює майстриня. — А так як це оберіг, то робиться просто чисте обличчя з чистим помислом і злий дух не проходить через очі. Взагалі робити ляльку треба з хорошим настроєм. Якщо настрій поганий, краще не починати. Тому що вважається, що ти передаєш свій настрій цим лялькам.

Одна з мотанок, які зробила Лариса, має назву Берегиня. Її жінка виготовила зі старого лляного простирадла.

— У такої ляльки обов’язково на грудях хрест-оберіг з червоних ниток, а також хрест на обличчі, — продовжує Казмірчук. — Це сакральний хрест. Його роблять різними нитками. Це — захист від злих духів.

Навчившись робити мотанки, наша співрозмовниця стала навчати цій справі жінок, що відвідують гурток рукоділля в Університеті третього віку при Міському терцентрі. Свої ляльки-обереги вже виготовили Світлана Мацюк, Лідія Мухіна та Ніна Маковчук.

— Ми почали з Успішниці, — розповідає Лариса Казмірчук. — Я навіть здивувалася. У мене вони за одне заняття зробили. Це ляльки для жінок, щоб у жінки всі справи добре вдавалися. Щоправда, для них ще треба було сумочки зробити. Коли робиш сумочку, то загадуєш бажання, щоб воно збулося.

Взагалі є багато видів мотанок. Майстриня разом зі своїми ученицями виготовила декілька ляльок на жіноче щастя. Їх потрібно мати молодим дівчатам. Така мотанка має довге волосся. Вважається, що чим довша коса, тим краще складеться у дівчини доля. Таку ляльку можна і треба дарувати.

Ще є Подорожниця. Вона має вміщатися в долоню. Її беруть із собою в дорогу. Звідси й назва.

— Її коли роблять, то ніхто не повинен ляльки торкатися, — розкриває секрет наша співрозмовниця. — Наприклад, якщо мама робить сину в дорогу, то торкаються ляльки лише той, хто робить і той, кому дарують. У мішечок, що в руках ляльки, ми поклали крупу. Це для того, щоб завжди їжа була. Там ще всередині ниточка червона, щоб була вдала дорога і додому повернувся.

Ще є лялька Крупничка. Вона набита всередині зерном. Кожен вид крупи, яким набивається така лялька, має своє призначення. Гречку кладуть на багатство, овес — на силу, рис — на радість, перловку — щоб бути ситим. Такі ляльки навіть ставлять до ікон.

— Восени треба поміняти крупу, що всередині ляльки, і хусточку на голові. А щоб у крупі не завелися хробаки, то перед тим, як робити Крупничку, просолюють мішечок — тримають в солоній воді, і потім просушують, — розкриває іще один секрет майстриня.

Лариса Казмірчук разом зі своїми ученицями вже виготовали не одну ляльку. Деякі з них прикрашають актову залу у терцентрі. До речі, таке заняття не лише цікаве, а й корисне для здоров’я.

— Ми розвиваємо дрібну моторику, — пояснює майстриня. — І мозок. Після 60-ти починаються проблеми із роботою мозку, а ми його розвиваємо. Вмикаємо фантазію, коли робимо ляльку, бо усі вони виходять різні.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.