Козятинські пам’ятники-камені. Що про них відомо?

Козятинські пам’ятники-камені. Що про них відомо?
  • Продовжуємо знайомити вас з монументами нашого міста.
  • Цього разу героїв нашої публікації знову два.
  • Обидва розташовані у центрі, один — на центральній вулиці, інший — у провулку, що веде до залізничного мосту.
  • Коли з’явилися і що символізують?

Нині у Козятині лише два пам’ятники у формі каменів. У радянські часи їх було вдвічі більше. Ще два подібних монументи досі стоять у Пушкінському сквері, але після декомунізації вони тепер не виконують функції пам’ятника. Тож розповідати про них ми не будемо.

Почнемо нашу розповідь з монумента, що стоїть у кутку центральної площі, з боку перехрестя вулиць Героїв Майдану та Пилипа Орлика. Він символізує страшну для історії Козятина подію, що сталася у роки Другої світової війни.

На цьому камені фотографії двох чоловіків, які колись мешкали у нашому місті. Це — Іван Сербін та Григорій Кондрацький. Певно, ви вже чули ці прізвища, адже іменами цих людей назвали дві вулиці у Козятині — одна на «тій стороні», інша — у південно-західній частині міста, біля автостанції.

Хто були ці люди?

Ані Іван Сербін, ані Григорій Кондрацький не були корінними козятинчанами. У нашому місті вони опинилися волею долі ще у передвоєнні роки. Сербін приїхав сюди навчатися на машиніста у нашому училищі й так і залишився, а Кондрацький потрапив до Козятина після того, як його родину розкуркулили. Обидва працювали у локомотивному депо, яке тоді називали паровозним.

Коли під час Другої світової війни німецькі війська зайняли Козятин, у місті організувалася підпільна організація під назвою «Залізничник». Її члени займалися тим, що влаштовували диверсії, а також підробляли довідки про хвороби, щоб козятинчани могли уникнути відправки до Німеччини на примусові роботи. Кондрацький і Сербін входили до цієї підпільної організації. До речі, прізвище Сербіна значно частіше зустрічається у документах, що стосуються діяльності «Залізничника».

Нацисти почали стежити за Іваном Сербіним і через деякий час його викрили. За однією з версій, його застукали за прослуховуванням радіопередачі з Москви.

Що за страшна подія?

Івана Сербіна з Григорієм Кондрацьким затримали взимку 1942 року. Спершу був допит. За кілька днів їх засудили до страти. Обидвох вивезли на санях до телеграфного стовпа, що стояв на розі сучасних вулиць Героїв Майдану і Пилипа Орлика. Там висіли мотузки. Тут підпільників і стратили, причому, привселюдно.

Через 44 роки після цієї події на місці розправи над підпільниками встановили пам’ятний знак у формі каменя. Із тих пір щороку на День Перемоги до цього монумента приходять покласти квіти, аби вшанувати пам’ять Івана Сербіна та Григорія Кондрацького.

Пам’ятник на 100 річницю

У центрі міста є ще один пам’ятник у формі каменя. Ви точно бачили його, коли йшли на міст через короткий провулок, що з’єднує вулицю Героїв Майдану в районі пам’ятника Грушевському із вулицею Винниченка. На зеленій зоні обабіч поліклінічного відділення ЦРЛ тут височіє камінь. На ньому табличка і ледь помітний напис «100 років залізничній лікарні». Щоб його прочитати, треба неабияк постаратися, бо фарба на літерах вже давно стерлася.

Козятинчани неодмінно пригадають, що ще п’ять років тому у Козятині була Відділкова лікарня. У народі її прозвали залізничною, бо обслуговувала вона в основному тих, хто працює на залізниці і залізничників на пенсії.

Початок роботи залізничної лікарні сягає 1898 року. Звісно, це не була лікарня у тому сенсі, як ми уявляємо її зараз. Це був лише невеликий медичний пункт, який відкрили у щойно зданому в експлуатацію вокзалі.

Перше приміщення залізничної лікарні розташоване на вулиці Винниченка, одразу біля терцентру. Років п’ятнадцять тому тут була аптека № 7. А на початку ХХ століття на фасаді цієї будівлі висів напис «Приймальний покій».

Це був аналог сучасного відділення екстреної допомоги. Тут були палати для пацієнтів і кімнати, де мешкав медичний персонал. Саме у цій будівлі народився відомий український режисер Віктор Іванов, який зняв усім нам знайому комедію «За двома зайцями». Його батько Михайло працював у «Приймальному покої» фельдшером і мешкав тут разом з дружиною та дітьми.

Згодом неподалік від вокзалу відкрилося поліклінічне відділення. Воно розташовувалося у будівлі колишнього профілакторію, що біля басейну «Дельфін». А у приміщенні колишнього банку «Експрес» свого часу була дитяча поліклініка.

Наші часи

У центр міста залізнична лікарня переїхала аж у повоєнні роки. Перший корпус звели у 60-их роках минулого століття. Для цього довелося розбирати Будинок піонерів, облаштований у Свято-Вознесенській церкві. У 70-их збудували терапевтичний корпус, а за 10 років — поліклінічне відділення. На початку 90-их завершили будівництво хірургічного корпусу.

Залізнична лікарня була потужним закладом охорони здоров’я. У радянські часи тут було добре розвинене фізіо-терапевтичне відділення. У підвалі лікарні облаштували приміщення, де пацієнти ходили на кисневу пінку, грязьові ванни, басейн, парафінолікування. У дитячому відділенні, яке розташовувалось у приміщенні, де зараз міський терцентр, працювала няня, яка займалася з дітьми, що проходили стаціонарне лікування.

Відділкова лікарня станції Козятин працювала до 2017 року. Коли вона припинила своє існування, на її базі спершу створили лікарню Відновного лікування, а потім — Міську. Наразі у приміщенні колишньої залізничної лікарні дислокується ЦРЛ. І хоча відділкова лікарня вже припинила своє існування, цей камінь-пам’ятник досі нагадує про неї.

 

Читайте також:

Козятинські пам'ятники-паровози

Пам'ятники Козятина. Частина 1. Пам'ятник-кочівник

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, TelegramInstagram та Viber.

Коментарі (1)
  • Artur Edu

    Одна з небагатьох супер цікавих статей. Пишіть так ще :) не про міс щелепи 2021 :) а про такі місця, події.

keyboard_arrow_up