Козятинські пам’ятники-паровози

Без сумніву, головна окраса і візитівка міста — це вокзал. Він вражає своєю красою кожного, хто бодай раз просто проїжджав Козятин поїздом чи зупинявся тут. Та є ще одна «фішка» нашого міста. І це — пам’ятник-паровоз. Він у нас не один. Їх двійко. Щоправда, паровоз № 2 не такий відомий, як його старший товариш, що стоїть біля залізничного мосту. Саме з цього легендарного паровоза ми і почнемо.

Червона площа

Неподалік від вокзалу, на бетонному постаменті височіє пам’ятник. По обидва його боки — залізничне полотно, яким щодня проїжджають десятки вантажних і пасажирських поїздів. Цей монумент зустрічає кожного, хто йде з центру міста на вокзал чи з вокзалу в місто. Саме тому він відомий не лише серед козятинчан, а й гостей Козятина.

Пам’ятник-паровоз розташований на невеликому трикутнику одразу за сходами, що ведуть на міст через залізницю. Колись давно на місці, де нині стоїть цей монумент, була площа. Називалася вона червоною. Мова йде про початок ХХ століття.

На Червоній площі проводили мітинги та різноманітні заходи. А ще тут влаштовували демонстрації піонери. Що не дивно, адже до 60-их років минулого століття Будинок піонерів розташовувався за залізничним мостом, біля сучасної школи № 2.

Історія виникнення

Наприкінці 80-их на місці, де колись була Червона площа, встановили пам’ятник. Різні джерела наводять суперечливі дані з приводу дати. В одних вказано, що це був 1988-ий, в інших – 1987-ий рік. Так чи інакше, пам’ятник-паровоз з’явився у Козятині понад три десятки років тому.

Офіційна назва цього монументу — Пам’ятник трудової слави залізничників. Хоча на бетонному постаменті висіла табличка, яка інформувала про те, що паровоз встановили на честь 70-ої річниці Жовтневого перевороту.

►Фото з інтернету

Коли почалася хвиля декомунізації, пам’ятник довелося трохи перейменувати. Щоправда, табличку знімати не стали. Її просто зафарбували сірою фарбою.

Минуле і сьогодення паровоза

Паровоз на цьому постаменті справжній. Колись він курсував залізницею і перевозив вантажні вагони. Це — паровоз серії «Л-2309». У дитинстві мені чомусь здавалося, що Л — від слова Ленін. Мабуть, через те, що на носі паровоза була червона зірка, посередині якої — обличчя Леніна. Та насправді літера Л у назві серії походить від прізвища одного з інженерів, який розробив цей паровоз.

Такі паровози почали випускати після Другої світової війни. Спершу вони позначалися літерою П від слова «перемога», що цілком логічно, враховуючи період, коли вони з’явилися. За два роки усі машини цієї серії стали позначати вже літерою Л. Над розробкою конструкції паровоза працювали інженери на прізвище Чистов, Львов, Уткін, Дьяков, Жилін та Лебедянський. Саме від прізвища останнього паровоз і отримав свою назву. Нерідко парові машини цієї серії також називають «лебедянка» чи «лебідь».

Наш паровоз, який нині стоїть на постаменті біля мосту, побачив світ у 1954-му році. Його випустили на Коломенському заводі. І до того, як стати пам’ятником, він використовувався за своїм прямим призначенням.

Згодом, коли залізницю електрифікували, на зміну паровозам прийшли електровози. І вже за кілька років з’явилася традиція перетворювати діючі паровози на пам’ятники. Перші такі монументи почали встановлювати на території нашої країни у 70-их роках минулого століття. А згодом свій паровоз з’явився і в Козятині.

У 2018-му пам’ятник-паровоз взяв на баланс Відділ культури міської ради. Монумент пофарбований і виглядає, як нова копійка. Натомість територія біля пам’ятника не у найкращому стані і потребує благоустрою. З одного боку вже відколовся чималий шмат від бордюру, яким обнесена територія, на якій стоїть постамент. А ще тут не завадило б поприбирати.

Міні-паровоз

Ще один герой нашої публікації розташований на території ТЧ-3. Це — копія паровоза «Ов», який також часто називають «овечка».

На відміну від парових машин серії «Л», ці паровози стали випускати значно раніше. Перший зійшов з конвеєра аж у 1890 році. Свою назву він отримав у 1912-му. Саме тоді паровозам цієї серії присвоїли назву «Основний». Паровози маркувалися з додатковими індексами — Ов, Од, Ол та Оч.

Ці машини також використовували для перевезення вантажів. Їх перевага була в тому, що вони були менші за розміром і значно легші за своїх «колег». Щоправда, масовий випуск «овечок» тривав недовго — вже з другої половини 20-их років ХХ століття їх почали витісняти з ринку інші, більш досконалі паровози.

Повернімося до нашого пам’ятника. Копію паровоза «Ов-001» встановили біля локомотивного депо у 2006-му. Цей пам’ятник приурочили до 135-річчя здачі ТЧ-3 в експлуатацію. Локомотивне депо, чи паровозне, як воно колись називалось, — одне з найстаріших залізничних підприємств станції Козятин. Воно почало працювати півтора століття тому, за рік по тому, як через наше місто відкрили рух залізничного транспорту. Цьогоріч депо святкуватиме свій черговий ювілей.

Читайте також:

Пам'ятники Козятина. Частина 1. Пам'ятник-кочівник

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.