Козятинських художників привітали зі святом (ФОТО)

Козятинських художників привітали зі святом (ФОТО)
  • Цієї неділі, 13 жовтня, в Україні відсвяткували День художника.
  • Наших майстрів живопису запросили до Музею історії міста, аби привітати.
  • Що цікавого розповіли про себе митці та які полотна бачили гості — читайте у нашому матеріалі.

Козятинський художник Віктор Кльоц відкрив у собі хист до живопису вже дуже давно, адже малює з четвертого класу. Він не художник-самоучка, бо має професійну освіту. Навчався у народному університеті мистецтва у Москві, а також відвідував підготовчі курси Смірнова-Ласточкіна у Києві (нині це Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). На питання про те, чому вирішив стати художником, відповідає питанням.

— А хіба ми вирішуємо? — каже Кльоц. — Доля нам каже, ким кому бути. У мене професій є багато. Як той казав колись в кіно, каменяр, тесляр, столяр, аптекар і все інше. 30 років займався художньою справою, 17 років пожежник. А зараз пенсіонер. От і вся доля і життя продовжується.

Скільки має у доробку полотен, художник не лічив. Каже, у цьому немає жодного сенсу. Малює усе, що прийдеться до душі.

— Все підряд малюю, — продовжує Віктор Кльоц. — Обов’язково портрети. Малюю, коли є вільний час. Щоб так стабільно займатися, часу не вистачає. Є свої справи, домашні. Встав, як ніхто нерви не потріпав, працюємо. Немає натхнення — не працюємо.

— А де черпаєте натхнення? — питаємо митця.

— А хто його знає? — відповідає чоловік. — Від природи. Встав, є настрій, працюєш. Немає настрою, пішов город копати.

Раніше презентував свої полотна і в інших містах, проте зараз цього не робить, бо треба мати спонсора.

Багато своїх робіт подарував до фондів музею. Одна з таких — «Іванківці», виконана олійними фарбами на картоні. На ній зображена гребля через став.

Директор музею Лілія Макаревич показує картину Віктора Кльоца

— На сьогоднішній день там джунглі, — розповідає Віктор Кльоц про цю місцину. — Цієї річечки там немає. Ніхто його не прибирає.

Запросили до музею і Галину Рибак, дружину знаного у місті художника Миколи Рибака. Нині митця немає з нами. Проте його полотна нагадують про нього. Одне з них — «Махаринецький ліс».

— Мені особисто дуже тепло від цієї картини, — каже Лілія Макаревич, директор музею. — Бо Махаринецький ліс нам всім відомий. І сьогодні вже половини того Махаринецького лісу немає. Перед вами діляночка тільки засадженого молоднячка лісу. Залізничникам там надавали город. І сьогодні вже ці осики, які в 60 році були висаджені, їх уже немає. Вони повністю всі були зрізані. Там вже можна опеньки збирати.

Галина Рибак подарувала до фондів музею ще одну роботу свого чоловіка.

Серед запрошених — Лілія Колодій. Вона представниця творчої династії. В її родині художньо-прикладним мистецтвом займалося чотири покоління. Сама Лілія прикрашає посуд та шкатулки у традиційних для України стилях. Одну зі своїх робіт вона подарувала музею.

Кілька місяців тому відбулася виставка цієї творчої династії, де серед робіт були полотна дочки Лілії, Олени.

Одне з полотен Олени Колодій

Леся Панасюк із Махаринець теж представниця творчої династії. Жінка продовжила справу своєї мами. Вона теж була художницею і малювала олійними фарбами.

— Малювала вона, пам’ятаю, дуже багато, — розповідає жінка про свою маму. — У нас були дуже цікаві книги про живопис. Це якесь чудо! Де вони зараз ділись, я вже не пам’ятаю. Весь час малювала. Дуже цікаві картини залишилися після мами і я дуже жалкую, що їх немає. В селі по людях є мамині картини, про які я навіть не знала. Я почала малювати олією, коли її не стало. Цей запах олії, мамин, і те, що я бачила у дитинстві, надихнуло мене також малювати.

Ще один місцевий художник — Олександр Данилевич. У 2014–2015-му роках був у зоні бойових дій. Він не має професійної освіти, бо навчався живопису сам. Свої роботи створював на звичайних простирадлах — ґрунтував їх і малював пейзажі.

— Молодь, будь-ласка, не цурайтеся того, ким ви є. Ким хочете бути. Україна у нас єдина, — сказав художник.

Митців привітали із Днем художника.

На завершення Світлана Чайка зіграла композицію на скрипці.

Гості також мали змогу ознайомитися із полотнами виставки «Пейзажні мотиви».

Це 14 робіт козятинських та вінницьких художників, на яких зображені мальовничі куточки країни, в тому числі і Козятинщини.

Одна з них — пастельна картина Олександра Литвина. Потрапила вона до музею випадково. Одному з місцевих колекціонерів потрібно було терміново віддати на збереження роботи. Його важко хвора мама у нападі агресії почала нищити полотна. Тож він попрохав директора музею Лілію Макаревич взяти картини до фонду.

Ще одна робота — «Річка Гуйва» Геннадія Мацька, який певний час проживав у Козятині. На полотні зображений старий міст через Водокачку.

«Осінь» — картина місцевого митця Володимира Томашевського, який нині живе у Канаді. Він почав малювати сам, без будь-якої освіти чи курсів, і лише через багато років вивчився на професійного художника.

«Український пейзаж» — робота Володимира Мазуркевича. Можливо, вас здивує, проте цей художник працює вантажником у меблевому магазині.

А ось полотно ще одного чоловіка, чия професія зовсім не пов’язана з мистецтвом. Це — «Осіння пора» Григора Олійника. Митець не має професійної художньої освіти, працює охоронцем у Центрі дитячої та юнацької творчості.

Відвідати виставку ви зможете до 31 жовтня.

Новини за темою Читайте також
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

keyboard_arrow_up