Легенди про пільговий автобус

Склалася ситуація, коли люди однієї категорії розділилися на два табори. Ті, що залишились на зупинці, згадують водія “не злим тихим словом”. Ті, що, як оселедці набиті були в автобусі, підтримують господаря маршрутки: “Добре, що не зупинився!”

Якщо додати, що водій відповідає за безпеку тільки тих пасажирів, які знаходяться в автобусі, то тут він правий. Але ж ми розуміємо, що так не повинно бути.

Як так, півгодини чекаєш на морозі автобус і марно? Значить, потрібно запроваджувати якийсь регулятор? Виходить ситуація, що один пільговик кожен день в автобусі більше, ніж вдома, а інший пенсіонер раз у півроку поїхав у справах і залишився на вулиці.

Ключовим в цій ситуації залишилось питання: “Чи мав водій право не зупинитися на зупинці?”

З 12-ти опитаних кермувальників маршруток, всі солідарні з водієм. Який сенс зупинятися, коли від кількості пасажирів двері не можна відкрити?

Не переконала нас ні одна відповідь. Не забраний на зупинці пасажир не повинен відчувати себе людиною другого сорту. Це повага до пасажира і етика водія. А двері в “одиничці” все одно довелося відкривати і яка різниця, на якій зупинці.

Відзначилась “одиничка” ще й 2 грудня. Водій на кінцеву зупинку о 10.35 в цей день не заїжджав, а розвернувся біля магазину. І це при тому, що розворот на зупинці “Червона Калина” був вже в’їжджений маршруткою 3-го маршруту.

Якщо випадок 29 листопада має якесь пояснення, то назва епізоду 2 грудня — “звичайне хамство”.

Дмитро Артемчук

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.