Мама з кофт робила вишиті картини, а дочка шиє сумки

Рукодільниця Галина Сушко

Те, що у свій час робила Євгенія Тищенко, нині — світовий тренд. Вона давала друге життя речам, які ми зазвичай викидаємо у смітник. На жаль, поспілкуватися особисто з майстринею у нас не було змоги. Бо у 2008 році її не стало. Тож про Євгенію Тищенко нам розповіла її дочка, Галина Сушко. Вона теж рукодільниця, але про це трохи згодом.

Євгенія Макарівна — не корінна козятинчанка. Вона родом з Бершадщини. Коли жінка пішла на заслужений відпочинок, її до себе забрала дочка, яка на той момент вже мешкала у Козятині. Тут майстриня і почала творити.

— Мама працювала в колгоспі, потім — в будівельній бригаді маляром-штукатуром, — згадує Галина Сушко. — Поки працювала, то не дуже рукоділлям займалася. Вона завжди була при праці. Знаєте, як в селі. Коли вона пішла на пенсію, то зайнялася виключно творінням. Коли вже сюди переїхала, повністю занурилася в роботу.

Євгенія Тищенко вишивала хрестиком килими та панно. Але нитки вона не купувала. Жінка розпускала старі кофти, шерстяну нитку скручувала в клубок і використовувала під час роботи.

— Хто що мав вдома, які светрики, всі зносили. Це я знайшла вдома клубочок, — показує Галина Сушко. — Мама робила з таких ниток. Вона розторочувала дитячі кофти і вишивала разом із сестрою, на два роки старшою. Одну частину вона вишила і тоді вже копією. Не було такого, як зараз ми вишивку по схемі робимо. Вона сама якось собі знала, як його робити. Ніяких схем.

Замість канви, якою користуються усі рукодільниці, що захоплюються вишивкою хрестиком, Євгенія Макарівна використовувала звичайну мішковину.

Виходили величезні вишиті картини, якими можна закрити півстіни. Мені важко навіть уявити, скільки часу йде на одну таку роботу. У кожен стібок вкладено багато праці.

Навіть коли почалися проблеми із зором, Євгенія Тищенко не залишила рукоділля.

— Останні роки вона ходила з лінзами. Але в’язала, їй так легше було, — продовжує Галина.

Коли мами не стало, Галина Сушко подарувала вишиті килими та картини до Музею історії міста. Серед робіт є й такі, яким вже понад сорок років.

Сама Галина також рукодільниця. Щоправда, вона не вишиває. Хобі жінки «номер один» — шиття. Галина виготовляє сумки, гаманці та візитівниці. Шиє на машинці. Для оздоблення також використовує машинну вишивку.

— Я теж почала цим займатися як пішла на пенсію. Як хто щось просить, то я пошию на подарунок. Але такого, щоб я шила і продавала немає. Це я зовсім нещодавно пошила з хусточки шерстяної, — каже Галина і показує велику сумку. Важко повірити, що це колись була звичайна шерстяна хустка.

Всередині кожного виробу є етикетка, де вказано, що саме Галина Сушко автор цього елегантного аксесуару.

Але жінка шиє не лише клатчі та гаманці, а навіть дорожні сумки. Проте вони не менш вишукані за коктейльні сумочки.

Ще одне захоплення Галини — шкатулки та різноманітні сувеніри. З бісеру та гіпсу вона зробила дерево, яке може прикрасити будь-який інтер’єр.

Зі звичайних монет по 10 копійок виготовила «літаючу чашку».

Також жінка виготовляє килимки у стилі печворк. Це коли виріб зшивають з клаптиків різної тканини.

Роботи Євгенії Тищенко та Галини Сушко можна побачити у Музеї історії міста, де оформлена виставка «Килимова стежка життя», яка буде діяти до 13 лютого. Вхід вільний. Музей розташований за адресою: вулиця Грушевського, 15. Працює у будні з 9 до 18 години.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.