Насичене творче життя

Життя на пенсії виявилося дуже цікавим у Валентини Піралової. Родом вона із Баку, але доля склалася так, що з чоловіком приїхали жити в наш маленький Козятин.

Насичене творче життя

Окрім захоплення квітами, які вона вирощує у себе на присадібній ділянці, пані Валентина — майстриня. Вона зрозуміла, що не зможе просто сидіти перед телевізором цілими днями. Доля дала їй можливість урізноманітнити дозвілля. І пані Піралова скористалася цим на всі 100 відсотків.

— П’ять років тому я пішла на масаж до терцентру, — розповідає жінка. — А там саме збирали людей для ансамблю “Подоляни”. Я пішла на прослуховування. Керівник ансамблю Нінель Домбровська відразу відкрила в мене талант солістки. Я потрапила на самий початок діяльності “Подолян”. Тут зустріла багато цікавих людей, які стали моїми найкращими друзями!

Одного разу в терцентрі учасникам ансамблю запропонували відвідувати різні курси.

— Я із задоволенням закінчила курс комп’ютерної  грамотності, — згадує пані Валентина. — Після закінчення всі повинні були зробити невеличкий фільм. Я з цим впоралася раніше від усіх і, мабуть, краще. Бо саме мою роботу повезли до Польщі, як показову. Глядачі після перегляду встали й почали голосно аплодувати. Мені розповіли, що нашому представнику тоді сказали: “Якщо у вас пенсіонери знімають такі фільми, то уявляємо, як у вас гарно жити!”

Знання, набуті на курсах комп’ютерної грамотності, Валентина Піралова активно використовує у повсякденному житті. Спілкується з родичами та знайомими у соцмережах та через Скайп.

Крім комп’ютерних, пані Валентина відвідувала курси прикладного мистецтва, які вела Наталя Баштова.

— Наталя — майстриня на всі руки! — з захопленням каже пані Валентина. — Вона викладає декупаж, макраме, вишивку, вироби з соленого тіста, бісероплетіння. Я із задоволення вивчала всі ці напрями рукоділля.

За її словами, в 5-річному віці вона ходила з матір’ю на курси вишивання. Їй там так подобалося! Ось і збулася мрія дитинства! І пані Валентина навчилася рукоділлю. За весь час зробила близько 300 поробок. Багато з них були на виставках в музеї історії міста, у Вінниці у “Експоцентрі”. Багато робіт вона дарує — на всі свята готує сувеніри друзям.

— Свої роботи я виставила в інтернеті. Люди з різних країн дуже цікавляться моїми виробами. На День міста я планую зробити виставку, на якій будуть представлені мої нові роботи. Не хочу розповідати про них, хай це буде приємним сюрпризом для всіх!

Крім ансамблю “Подоляни” пані Валентина бере участь у народному аматорському хорі “Прометей”, яким керує Валентина Гарнага.

— Приходиться встигати всюди! — сміється Валентина. — Не хочеться нічого полишати. Мені дуже подобається колектив “Прометея”, у нас такий дружний колектив! Ми постійно їздимо виступати по району та області. Були у Глухівцях, в Гнівані, Жмеринці.

Ще Валентина Піралова пише вірші.

— Пишу я поки що тільки російською мовою, — каже Валентина. — Але планую написати цикл віршів українською. Де тільки взяти час? (сміється).

 

Побажання людям після 50-ти

Коли виходиш на пенсію, не можна сидіти вдома біля телевізора чи навіть комп’ютера, — вважає пані Валентина. — Треба продовжувати активне життя. Усе те, що я планувала у молодості — освоїти макраме, вишивання, плетіння тощо, але відкладала на потім — на пенсії я надолужила. І навіть більше, ніж планувала. Треба йти в люди, займатися улюбленими справами, відвідувати різні гуртики. При терцентрі їх багато — на будь-який смак. І, звичайно, — побільше позитиву!

 

Ансамбль "Подоляни" 

Народний аматорський хор “Прометей”

Коментарі (1)

Ви не авторизовані

  • Владислав Кірган

    Радує,що є такі в нас живі душею й тілом люди літнього віку, котрі творять дійсно чудові речі. Порадувала й передостання світлина, на якій є моя перша вчителька Алла Олександрівна. Здоров'я й любові вам всім!
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up