Наїзд на “талу воду” — гра на публіку псевдоактивістів

Наїзд на “талу воду” — гра на публіку псевдоактивістів

...яких очолив Пузир

 

На сьогоднішній день якість води в Козятині – найактуальніша проблема. Рідина, що ллється з наших кранів, ні за якими характеристиками не може бути визнана питною. Це отрута для організму, яку навіть для технічних потреб: прання, миття посуду, особистої гігієни, – ми використовуємо тільки тому, що альтернативи немає. Приготувати ж на ній їжу може лише камікадзе, тому природньо, що кожний з мешканців багатоповерхівок шукає власний спосіб забезпечити свою родину водою, придатною для споживання. От і курсують козятинці з відрами чи пластиковою тарою до криниць або торговельних точок з водою на розлив.

І ось днями псевдогромадські діячі на чолі з Пузирем, який першим номером своєї передвиборної програми пообіцяв вирішити проблему водопостачання, взялися «наводити порядок» на ринку води. Доклавши «неймовірних» інтелектуальних зусиль, здійснивши набіги на торговельні точки, вони виявили такі «несподівані» факти, як відсутність медичних книжок та відповідних лабораторних висновків.

Хоча про це “RIA-Козятин” повідомила ще в квітні після дискусії за “круглим столом” на тему водопостачання в місті.

Що ж, якість нашої водопровідної води документально засвідчена, і як це полегшує життя її споживачів? Жодна людина при розумі не споживатиме придбану розливну  воду без попереднього кип’ятіння. Але вона хоч дохлою рибою не тхне. Ох, Саша і Федя, коли ж ви втомитеся смішити тапочки козятинського люду імітацією «турботи» і вирішення проблем?!

Почнемо з того, що рейд активістів, санкціонований Пузирем, за існуючих обставин виглядає щонайменше цинічно. Його результатом стала лише констатація фактів: у криницях вода небезпечна, а її продаж на розлив здійснюється з порушеннями. Боїмося спитати цих «геніїв»: а яка альтернатива?  Де 25 тисяч жителів мають брати безпечну воду? У нас що, мер виконав свою передвиборну обіцянку забезпечити місто якісним водопостачанням? Агов, Олександре Дмитровичу, де ви ховаєте джерело, безпечне для нашого здоров’я?

Активна «турбота» мера вкупі з кишеньковими громадськими діячами підозріло загострилася на фоні нестерпної спеки, коли споживання води без перебільшення є питанням життя і смерті. А в нас куди не кинься — вода не придатна для пиття.

То що нам тепер, померти від зневоднення? Це ж не ковбаса чи цукерка, без яких можна обійтися. Людина щоденно так чи інакше має спожити мінімум три літри рідини. Тож «рекомендація» міськради на чолі з Пузирем утриматися від купівлі води на розлив більше схожа на заборону пити воду з  джерела в пустелі під приводом її невідомої якості.

А втім, «добрі» наміри мера запобігти вживанню містянами неякісної води можна пояснити принципом «ситий голодному не товариш». Єдина альтернатива відносно доступній воді на розлив чи безкоштовній криничній – бутильована продукція промислового виробництва. Однак  вона в рази дорожча за дешеву талу воду і далеко не по кишені переважній більшості містян. Але хіба це хвилює «слугу народу»? З його високими законними і не дуже законними доходами вже важко усвідомити, що хтось виживає на «мінімалку» чи пенсію, а тому не має можливості ні встановити фільтр, від якого з нашою водопровідною водою все одно толку, як з козла молока, ні купувати сертифіковану бутильовану воду.

Напрошується ще одне пояснення раптовому «прозрінню» міськради щодо порушення правил торгівлі водою на розлив, ніби цей бізнес з’явився тільки вчора. «Щире занепокоєння» міського керівництва її гіпотетичною шкодою для здоров’я в умовах 30-градусної спеки автоматично спонукає людей купувати в рази більше напоїв на кшталт пива, квасу, «пепсі» тощо. Цікаво, міський очільник «на процентах» від продажу? Принаймні, з боку лояльних бізнес-структур? Чи лобіює чиїсь інтереси? А може, мер сам уже «замутив» цей прибутковий бізнес під прикриттям і знищує конкурентів?

У наших торговельних закладах кожний другий продавець без медичної книжки, і кожний другий товар без сертифіката якості, не кажучи вже про кількість прострочених товарів, але в поле зору мерії чомусь попали лише реалізатори талої води.

Мораль цієї байки наступна. Альонушка-Пузир «оберігає» містян від загрози стати козенятками в разі придбання води на розлив. Черговий раз зі своїм громадсько-депутатським кодлом він імітує бурхливу діяльність щодо забезпечення міста якісною питною водою. Скликана ним комісія з надзвичайних ситуацій розродилася погрозами прикрити продаж води на розлив, якщо власники цього бізнесу  за три дні не усунуть виявлені недоліки. Прокинулися! Три роки вони не вбачали в цьому небезпеки, і раптом десь напередодні виборів заворушилися. Грець з ним, мета цього допису – не захищати порушників правил торгівлі. Питання в іншому. На біса нам така комісія з надзвичайних ситуацій та екологічної безпеки, як і таке міське керівництво, якщо вони трублять про проблеми, не вказуючи раціональних шляхів вирішення? З крану тече болото, вода на розлив – неперевіреної якості, вода з криниць небезпечна, а промислового фасування – дорога. Для 25-тисячного міста це дійсно надзвичайна ситуація. Але лише недолугі можуть вважати виходом із неї рекомендацію міської ради не купувати талу воду і вимагати у продавців протоколи лабораторних досліджень.  

Якби міські очільники мали необхідні для своїх посад клепки, то навпаки допомогли б в організації бізнесу з продажу талої води в інтересах громади. Подобається це комусь чи ні, але саме ці підприємці наразі виконують обов’язок міської влади забезпечити населення питною водою. Тож замість лякати і погрожувати санкціями, краще б посадили їх за стіл переговорів і разом вирішили, як контролювати якість талої води без перекладення вартості лабораторних досліджень на гаманці покупців, тобто нас із вами.

P. S. За три роки керування Пузиря при нинішньому наповненні бюджету як мінімум 20 млн грн можна було вкласти в будівництво водогону. Так зробив би поміркований господар. Нинішнє ж міське керівництво тільки на те й спроможне, що розіграти зворушливу турботу про здоров’я громадян. Пардон, не тільки на це. Вони ще викинули на вітер півмільйона гривень за проект водогону. Пройшло два роки, і на даний час це вже папірець, з яким можна тільки до вітру сходити.

А між тим, вода — джерело життя. Саме від неї залежить здоров’я і самопочуття людини.

Інокентій Гук

0
0
0
0
Коментарі (1)
  • Олег Береза

    На вид він дядько гарний О Пузир- а реально-мильний пузирДорослий дядько а поміркованості бракує
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up