Спецтема: карантин

Не дають заробити пару гривень до мізерної пенсії

Не дають заробити пару гривень до мізерної пенсії

На сесійному засіданні 16 лютого депутати міськради відмовили в тимчасовому дозволі продовжити торгівлю на вулиці Василя Земляка

Прокоментувати ситуацію ми запропонували колишньому міському голові, а нині депутату міської ради Олександру Гвелесіані.

— На відміну від своїх колег, М. Висоцького і О. Пузиря,  ви відносно лояльно ставилися до торгівлі на вулиці Василя Земляка. Це пояснюється «особистим інтересом»?

— Це пояснюється розумінням тих, для кого зароблене торгівлею на вулиці Василя Земляка є додатковою можливістю звести кінці з кінцями. Ніякого відношення до ринку «Хлібодар» ця торгівля не має.

— Свою принциповість у відмові щодо тимчасового продовження вуличної торгівлі Пузир пояснює «виконанням норм закону»...

— Не маю нічого проти законів, але досвідчений господар шукатиме компромісне рішення. Повторюю: якби мова йшла про успішних підприємців – одна справа, а коли позбавляють можливості заробити пару сотень гривень до мізерної пенсії – від такого «виховання» законослухняності я не в захваті.

— Аргументом нинішньої влади є те, що в цивілізованих країнах такого явища, як вулична торгівля, не існує...

— Брехня. По-перше, в цивілізованих країнах незрівнянно менша кількість людей живе за межею бідності і змушена шукати в дрібній  торгівлі додаткове, а іноді й єдине джерело доходів. При цьому вулична торгівля в розвинених країнах є: це на власні очі можуть побачити туристи в Словаччині, Швеції, Ізраїлі, Швеції, Іспанії, навіть США та багатьох інших країнах. Різниця в тому, що  в цивілізованих країнах влада впорядковує  стихійну торгівлю, приводять її в прийнятну форму: існують мобільні прилавки-розвали, які по завершенню торгівлі прибирають.   

— Чи вдасться мерії загнати торговців на Колгоспний ринок?

— Якби для людей “Колгоспний” був зручним і вигідним, вони самі б туди пішли. Умови там, м’яко кажучи, мало чим відрізняються від того, що є на вулиці Земляка, а віддаленість від насичених пішохідних маршрутів перешкоджає успішному продажу  традиційних для вуличної торгівлі товарів.

— Чи є, з вашої точки зору, варіант, що називається «вівці цілі і вовки ситі»?

— До моїх планів у попередній каденції входило надання більш цивілізованих рис вуличній торгівлі у нашому місті. Її осередки традиційно утворюються в найзручніших і найвигідніших місцях, і з цим треба рахуватися, особливо в часи економічної скрути.

Аби мене не звинуватили в тому, що ви назвали «особистим інтересом», свого часу я пропонував комунальному підприємству «Відродження» створити умови для торгівлі на вулиці Земляка. В наш час існують варіанти мобільних пересувних прилавків, які б дали можливість підняти товар із землі. На кошти ринкового збору в тому самому «Відродженні» утримувався б працівник, який прибрав би вулицю. А наявна на «Хлібодарі» ветеринарна служба до налагодження інших варіантів могла б здійснювати необхідний санітарно-епідеміологічний контроль продукції. З чим я погоджуюся, то це що м'ясо-молочна продукція  повинна реалізовуватися у відповідних умовах. Що ж стосується стакан квасолі чи головки часнику - образно кажучи, це традиційний товар вуличної торгівлі  у багатьох країнах.

— Це дійсно розумний підхід до розв’язання проблеми. Чи є можливість того, що ваш наступник врахує такий варіант?

— Жодної. Уже кілька разів радниця міського голови Якимова під час сесій, посилаючись на мій колосальний досвід, “допомагає” Пузирю слушними порадами. Проблема в тому, що коли я озвучую стовідсотвково вигідну місту пропозицію, він діє навпаки тільки тому, що вона виходить від мене. Прикро, бо місто одну за іншою втрачає майбутні перспективи.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
keyboard_arrow_up