Не хворіє тому, що загартував себе долею

Володимир не займаючись моржуванням може перебувати в крижаній воді і не хворіти

З героєм нашої розповіді ми знайомі багато років. Пам’ятаю як, будучи ще підлітком, він був самим вдалим рибалкою на водоймі, що в народі охрестили “Лугом”. У всіх дітлахів ще й десятка рибин не було, а у Володі майже пів відерця. Коли подорослішав і закінчив школу, самий раз боло набувати омріяну професію в профтехучилищі. Тільки підліток вважав, що батько навчив його значно більше, ніж навчать в ПТУ. Став трудитися як неповнолітній в радгоспі ”Здобуток Жовтня”. Коли набув вікової зрілості, довірили йому удосконалити борозду. Те удосконалення виявилось винаходом, якого інша особа присвоїла собі. Боротьба за справедливість завершилась звільненням з роботи із скандалом. За той випадок з бороною наш співрозмовник згадує неохоче, каже, то так, мабуть, повинно було бути. Влаштувався на іншу роботу вантажником на міський хлібокомбінат.

►Помешкання козятинчанина який незнає, що таке простуда

Через два роки кривдник Володимира пішов з життя і наш герой ще раз став працівником радгоспу. Тільки друга спроба була не пов’язана з механізацією, робота була тільки на фермі. Пізніше і вона припинила своє існування. Володимир потрапив під скорочення. Ось так з 12-річним стажем я завершив свій трудовий шлях, каже наш співрозмовник.

— А чому не влаштувалися на іншу роботу? — запитуємо у Володимира.

— У той період по всім підприємствам можна було тільки звільнятися. Якщо десь було вакантне місце, то за нього потрібно було вже платити. Козятин — місто маленьке, слухи швидко розійшлися, що по чому, — сказав він. — Став перебиватися заробітками, які підвернуться.

— І що, на життя хватало?

— Мусило хватати, — каже Володимир.

— Володя, вам 64 роки. Пенсію ви не отримуєте, субсидії на комунальні послуги вам не надають як непрацюючому. Зараз вік такий, що нашому поколінню приходиться звертатися за послугами лікаря чи фармацевтів. За що ви живете? За що ви лікуєтеся? — Живу за те, що зароблю. В провладних кабінетах я руку не наставляю, нічого і ні в кого дайте, не прошу. Послугами апетеки і лікаря я не користуюся тому, що скільки пам’ятаю себе, я не хворію. А субсидія хіба тільки для того, щоб пільгові дрова привезти. Так 600 гривень за транспорт де я візьму, — і сміється

— Рецептом не хворіти можете поділитися?

—Так рецепта немає як такого. Мабуть що харчуюся не так, як всі. Хімії в продуктах, якою нас пічкають, майже на кожному кроці я не вживаю. Чай я перепробував з усіма травами які є в нашому краї. Ядовиті не ядовиті, які вони можуть бути ядовитими, коли їх коза їсть. Коза знає толк в природі, хліба, коли вкусить людина, не їсть. З продуктами козине молоко виручає я три кізки в господарстві тримаю. Залишається тільки хліб, який я дуже рідко у виді коржів печу.

— А в картоплі не тільки хімія є, вона ядами напічкана.

 —У мене не напічкана, я не обробляю ядами картоплю, я страсаю жуків у відро. Так це виходить трохи загайно, зате на моїй земельній ділянці хімія тільки та, що потрапляє з дощем чи снігом. Рецепту чи феномена в моїй особі немає ніякого. Мене моє життя загартувало і я вдячний долі за це. Адже саме здоров’я — найцінніший скарб в житті людини, — завершив свою розповідь наш герой.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.