«Ось помру, будеш знати...»

Довіра до дорослого часто може «грати у злий жарт» з дитиною, зокрема вплинути на загальне сприйняття світу та модель поведінки у майбутньому. Ми запитали психолога про те, як саме батьки впливають на дітей з допомогою почуття провини і як це може проявлятися на психіці дитини.

—  Управління дитиною через почуття провини — поширена і дуже жорстока маніпуляція, — говорить психолог Анна Катрук. — Основна небезпека полягає у тому, що діти безумовно довіряють дорослим, в буквальному сенсі слова залежать від них і хвилюються за них, коли щось стається. А дорослий просто-напросто грає на цих почуттях.

За словами психолога, батьки часто цим зловживають, так як дуже дієвий метод — зробити дитину слухняною проти її волі. Найяскравіший приклад — фрази на кшталт: «Я через тебе ночей не спала, а ти...», «У мене серце кров'ю обливається», «Ось помру, будеш знати...», «У мами (тата, бабусі і т. д.) хворе серце, а ти...»

— Дитина відчуває себе загнаною в глухий кут. Вона замикається, — каже Анна. —  Перестає чути і розуміти свої власні потреби і бажання. Де вже взятися силам їх втілити?

За словами психолога, далі дитина починає емоційно обслуговувати тих, перед ким завинила. Вона виступає емоційним донором — тільки б не засмутити маму, тільки б не розчарувати тата.

— Якщо при вихованні через залякування під час підліткової кризи є шанс включитися в протест і звільнитися, то у дітей, якими керують через почуття провини, часто взагалі немає підліткового бунту. А коли виростуть, вони можуть зрозуміти, що так і не сепаровані від батьківської сім'ї, так і не звільнилися від їх установок, догм і правил.​

Анна закликає батьків задуматись. Якщо ваша дитина вже підліток, але ніяк не проявляє свою позицію, не визначає свою потребу в більшій свободі, не сперечається з вами, а все така ж поступлива і мила — може вона просто боїться вас засмутити, розчарувати, не виправдати ваших сподівань.

Велика проблема майбутнього

— З постійно винних дітей виростають постійно винні дорослі, — коментує психолог.— Такі люди не відчувають свої особистісні межі, не розуміють, що для них добре, що погано. Вони намагаються знайти зовнішню точку опори: людину, яка направить, зорієнтує, похвалить. 

За словами співрозмовниці, величезна проблема для таких людей — сказати слово «ні», адже вони бояться образити іншого.

— Власне, в цьому і позитивний сенс почуття провини —  в тому, щоб не зробити іншому боляче, щоб піклуватися про почуття іншої людини, щоб не образити, — веде далі психолог. — Тільки ті люди, з якими в дитинстві зловживали з провиною, мають серйозні проблеми в тому, що занадто часто забувають про себе.

Почуття провини —  соціальне почуття, що забезпечує взаємну повагу і турботу одне про одного.

Це почуття відповідальності. За близького, за справу, за те, що нам важливо.

— Тому якщо у вас гіпертрофоване почуття провини, замініть його почуттям відповідальності. І не беріть на себе зайве, — каже Анна Катрук.— Цьому також необхідно вчити дітей.

Якщо дитина не має рації: допустила помилку, провинилася — потрібно зрозуміти, чи це в зоні її відповідальності. Адже дитина може бути справді невинною. Якщо так, в чому проблема тоді? Які фактори дитина не врахувала, як можна виправити ситуацію та як діяти, аби схоже не сталося у майбутньому?

— Почуття провини закриває нас, заганяє в кут, робить слабше і формує синдром вивченої безпорадності, — каже психолог. — Почуття відповідальності, навпаки, дає відчуття контролю над ситуацією, робить нас сильнішими, розвиває в нас пошук нових варіантів.

Ми самі створюємо наше майбутнє і світ навколо, адже власними руками та силами виховуємо наступне покоління. Потрібно робити це якісно.

Катерина Лапшина

Читайте ще:

• «Я так не можу». Як вижити в карантині
• Поради: як підготувати дитину до "старого" режиму після закінчення карантину
   

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.