Перемога — то для кого?

9 травня 2017 року в Козятині вітали один одного зі Святом Перемоги. Не де-небудь, не будь-де, а біля монумента полеглим воїнам у Другій світовій війні в районі ПРБ. Відчувалось, більшість не розуміє, свято то чи ні. Перемога — то  для кого? Тут би співчувати, така трагедія з мільйонними жертвами…

По суті Українці служили в окупаційній армії СРСР в кількості 6 мільйонів осіб і полягли. Ті, що  перемогли, одна із сторін війни, а це Російська імперія. Тепер, як агресор.

Що це за мораль така, служити в армії агресора  — прославляти катів і деспотів?! Куди завели проросійські симпатії, відсутність національної гордості і слабкість християнських моральних засад?

Ветерани відморожувались. А як їм не відморожуватись? Та війна сама по собі, окремо для них  — це перемога, шоколад і розваги. Але фінал їх перемоги — це війна, де кожен день убивають українських зовсім юних хлопців. Живими мішенями  для терористів  стали ЗСУ — ось фінал комуно-фашитського режиму.

Так що ніякої перемоги немає. Та й де їй взятись, коли президент нав’язав війну? Обізвавши брехливо: АТО. Йому не соромно проводити Євробачення? Тратити кошти бюджету. Позбаваляючи ЗСУ технічної можливості обороноздатності? Хто заступиться за Збройні сили України, за живі мішені в своїй державі? Як ніхто не заступиться за ветеранів. Та й не варто за тих, хто воював у військах червоної армії. Саме така доля чекає ветеранів АТО — “неіснуючої війни”.

6 тисяч Українців воювали в французських військах, 80 тисяч —  в ЗС США, 140 тисяч українців — в УПА, 120 тисяч — в ЗС Війська Польського та 45 тисяч в ЗС Британії.  І жодної пільги від держави України не отримали. Мало того, їх багато загинуло від рук тих, хто і зараз при параді.

Виходить, що 385 тисяч українців - це ветерани. Пільгами не користуються. Братських могил їх немає. Навіть в пресі їх імена в більшості не відомі...

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.