Про отця з Глуховець, що рятував село під час епідемії тифу

Отець Іоан Дубровський народився у Росії 1876 року. Походив з родини священнослужителів. Він рано осиротів, тому його виховував дядько Володимир.

Коли майбутньому священнику виповнилося 22 роки, він став студентом Тамбовської духовної семінарії. Окрім богослов’я там викладали медицину, тож протягом трьох років Іоан одержував знання й у цій галузі.

«Після навчання вони здавали іспит у присутності місцевих лікарів й отримували диплом та дозвіл на медичну справу. Їм видавали домашню аптечку, до якої входили 30–40 препаратів, і дозволяли виписувати нескладні рецепти. Така практика була уведена для того, аби забезпечити провінцію медичними кадрами, котрих на той час бракувало», — йдеться на сайті «Одигітрія» у статті Назарія Давидовського.

Під час навчання у семінарії Дубровський одночасно працював. Він був і вантажником, а під час епідемії холери працював дезінфектором.

Після закінчення семінарії отця направили служити до однієї з церков Тамбова. Та вже через два роки він вирішив поглибити свої знання з медицини і вступив до медичного університету.

Як отець потрапив до Глухівець?

Як йдеться на Вікіпедії, наприкінці ХІХ століття Дубровський переїхав до України. Спершу його направили у село Панський Міст, що у Черкаській області, а згодом до села Лиса Гора, що в Іллінецькому районі.

У 1910 році він став настоятелем храму у Глухівцях. Це старовинна церква Святої Параскеви.

►Джерело фото LiveJournal

Під час епідемії тифу

Через дев’ять років після переїзду до Глуховець отця застала епідемія тифу. Лікарів призвали на війну і не було кому лікувати селян.

«Коли у 1919 році село охопила епідемія тифу і на місці не залишилось жодного лікаря, він самотужки, ризикуючи життям разом із робочим ридикюлем ходив від хати до хати, рятуючи життя односельчан», — пише на своїй сторінці у Фейсбук Назарій Давидовський.

Саме завдяки знанням, отриманим під час навчання у духовній семінарії, а згодом у медуніверситеті, Іоану Дубровському вдалося врятувати село від вимирання під час епідемії. За ліквідацію наслідків тифу священника нагородили Хрестом.

У роки гоніння церкви

Згодом до влади в Україні прийшли більшовики. Вони оголосили справжню війну релігії. Саме тоді, у 30-х роках минулого століття отець Іоанн ледь не загинув. Його разом з дружиною запросив священик із села Жежелів на престольне свято. Спершу була служба, потім святкова трапеза, яка затягнулася до пізньої години. Священник із Жежелева запропонував отцеві там переночувати, проте Дубровський відмовився, мовляв, їхати додому не далеко.

«На ранок жителі Жежелева побачили страшну картину — усіх учасників свята, котрі залишились, було вбито. За однією версією, вбивцею був рецидивіст, а за іншим припущенням — агентура НКВС», — пишуть на сайті «Одигітрія».

Тоді смерть отця минувала, але радянська влада у спокої його не залишила. Та й не лише його. Влада почала репресувати священнослужителів. Отець Іоанн певний час переховувався від комуністів. Він ховався у дзвіниці при своєму храмі, а вночі глухівчани потайки приносили йому їжу.

З рештою, уникнути покарання за свою діяльність йому не вдалося. У 1932 році його арештували і відправили на заслання до Підмосков’я.

Зробили з церкви зерносховище

Через чотири роки отця звільнили і він повернувся до Глухівців. Тут його застала невтішна картина — дружина померла, дітей забрали до себе глухівчани.

Іоан певний час жив у дзвіниці. Та згодом церкву закрили і перетворили на зерносховище.

Тоді отець працював сторожем у місцевому колгоспі і продовжував лікувати людей.

Ситуація змінилася під час Другої світової війни. Коли до Глухівець прийшли німці, вони дозволили правити у церкві.

Така сама ситуація була й у нас в Козятині: на місці фізіотерапевтичного відділення ЦРЛ раніше стояла церква, яку більшовики перетворили на будинок піонерів, а німці дозволили проводити богослужіння.

Помер священик 15 березня 1959 року. Поховали його у Глухівцях.

►Могила Іоана Дубровського. Фото зі сторінки Назарія Давидовського у Фейсбук

Послання нащадкам

Кілька років тому у церкві Святої Параскеви у вівтарі знайшли пляшку із запискою. Про це писали не лише у місцевій пресі, а й у вінницьких онлайн-виданнях. Знахідку виявили під час ремонту святині.

У записці, що дістали з пляшки, стояла дата «1 вересня 1941 року». Тоді у селі священиком був отець Іоан. Тому місцеві припустили, що послання міг написати сам Дубровський.

У посланні йшлося про освячення престолу церкви. Також там перераховані священники, що долучилися до обряду освячення.

Про Глухівці понад століття тому

Сьогодні Глухівці — селище міського типу і центр об’єднаної територіальної громади, що першою створилася на Козятинщині. За даними Вікіпедії, станом на 2017 рік в СМТ проживало 3 тисячі 373 особи.

А те, якими були Глухівці понад сто років тому, ми можемо дізнатися з книги «Сказання про населені пункти Київської Губернії» за 1864 рік. У ті роки Глухівці бул селом Махнівської волості Бердичівської округи. Там мешкало всього 879 осіб. Із них православних 820. Землі належали 14 поміщикам, казні та приходській церкві.

«Усі поміщики належать до римської церкви разом зі своїми сім’ями. Православне населення формують селяни, чисельність яких поступово зменшується внаслідок набігів і благ кріпосного стану», — йдеться в історичному джерелі.

Що стосується церкви, де правив службу отець Іоан, її звели у 1851 році. Вона кам’яна, і зараховувалася до церков шостого класу. Посприяв у будівництві святині її перший настоятель Павло Бакалинський.

А вже у 1900-му році, за 10 років до того, як сюди переїхав Дубровський, Глухівці були селом Пузирківської волості. Тоді тут мешкала 1061 особа. Головною сферою зайнятості місцевих було сільське господарство. Про це ми дізналися із «Списку населених пунктів Київської губернії» за 1900-ий рік.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.