Рейд по Козятину: молочна річка, асфальт в калюжу та майданчик-шедевр

Вячеслав Гончарук

Такий собі екскурс містом не передбачено трапився у нас минулої п’ятниці, коли ми поверталися з ПРБ.

На вулиці Незалежності на наших очах продавчиня морозива вилила на дорогу помиї. Тротуар важко назвати кисільним берегом, а от молочна ріка на дорозі вдалася на славу.

►Молочні ріки з кисільними берегами на вулиці Незалежності

На вулиці Героїв Майдану привернули нашу увагу майже нові м’які дитячі іграшки, які хтось виніс і поставив на траву біля сміттєвого бака. Напевно вирішив — кому треба, люди розберуть. Так то воно так, тільки навіщо було ставити біля сміттєвого бака? Переставили ми ті іграшки на кілька метрів в сторону від бака і мами чи сестри «звіринець» з плюшу розібрали.

Хотілося щось знайти позитивне, і вирішили поїхати на вулицю Центральну, що в селі Козятині. Там якраз ремонтують її. Тільки глянувши на годинник, вирішили перенести оглядини вулиці на понеділок. Побачити, скільки зробили можна і після 18 години, тільки головне – застати сам процес.

Дочекавшись понеділка, поїхали ми з надією, що порадіємо за сельчан. Вони так чекали, що дорогу відремонтують, автобус буде ходити за графіком, а за хорошої дороги стабільно на маршрут можуть запустити дві машини.

Від початку дороги майже до Колгоспного ставу ямковий ремонт зробили навіть добре. За метрів 50 до автобусної зупинки, то вже не ремонт, а халтура з халтур. Асфальтом покривали ямки з водою. Запитали перехожого Андрія, як йому така технологія?

– До осені простоїть, – каже Андрій і додає. – Тут не ямковий ремонт треба робити. Метрів 60 треба покласти суцільного асфальту.

Шкода, що порадіти за сельчан не довелося. Хіба що до вулиці Пирогова зробили дорогу добре.

А ми поїхали далі шукати позитив. Майже знайшли біля става. Тут рибалили Віктор з сестрою Надією, але спіймали лише одного окуня на двох.

На залізничному переїзді між селом Козятином та Іванківцями відпочивали діти. Тільки забавку вони знайшли не зовсім дитячу. Клали на рейки каміння і чекали реакції локомотивної бригади від тріскотні розчавленого колесами каміння. Двом хлопчакам і дівчинці було цікаво, як машиніст потяга до тулуба винирює з кабіни локомотива і намагається з’ясувати, що сталося.

У спілкуванні з дітьми виявилось, що вони добре виховані. А пустощі — з ким не буває у віці школярів-початківців? Домовились ми з ними, що більше в такі ігри вони не гратимуть.

Не знайшли ми позитиву на перших вулицях в Іванківцях. Який же то позитив, коли четверо сельчан розпушують намоклу від дощу скошену мішанку? Добавив дощ роботи селянам і тільки.

Біля будинку культури дитячий майданчик, який встановила сільська рада. Шедевр. Чимось нагадує аквапарк, тільки без води. З дитячим майданчиком дітям тут пощастило.