Родина Шостаків з династії залізничників. Розказуємо про їхню історію

Родина Шостаків  з династії залізничників.  Розказуємо про їхню історію
Двоюрідна прабабуся Михайла, Євдокія Жалова (ліворуч), дідусь Михайла, Степан Шостак (у центрі) та чоловік Євдокії, Яків Жалов (праворуч)

Родинна справа. Шостаки — династія залізничників. Герої нашої публікації — Олександр та Михайло, батько і син. Обидва зв’язківці. Чим займаються на роботі й окрім роботи — читайте у нашій розповіді

Батько Олександра, Степан Шостак родом з села Ямник, що у Білорусі. Після 1944-го возив з Німеччини військову техніку на тягачі. Коли у 1950-му повернувся додому, постало питання про пошук роботи.

— Батько до техніки більш привчений, а в селі лише корови, — розповідає Олександр Шостак. — Його тягнуло до механіки. Вони з матір’ю листувалися з дружиною Якова Жалова, чоловіка моєї двоюрідної бабусі. Він жив у Козятині й працював у Локомотивному депо. От і вирішили приїхати сюди. У депо тоді потрібні були люди, роботи вистачало.

Степан мав двох братів і чотирьох сестер. Половина родини вслід за ним переїхала до Козятина. Обидві сестри і молодший брат влаштувалися до Локомотивного депо.

Відео дня
Олександр Шостак вже більше року на пенсії. Проте досі продовжує допомагати своїм колегам, бо, каже, знає напам’ять усі комунікації

 

Вийшло з другої спроби

 

Сам Степан працював у роликово-підшипниковому цеху. У них з дружиною Любов’ю народилося три сини і дочка. Усі три сини теж стали залізничниками.

Старший, Микола, пішов слідами батька — влаштувався в Локомотивне депо у цех точприладів. Там він ремонтував швидкостеміри. Це своєрідні спідометри, які встановлюються у локомотиві. Всередині швидкостеміра вмонтована стрічка. На неї записується, з якою швидкістю, на якій ділянці та у який час рухається локомотив.

Володимир теж починав у Локомотивному депо, але перевівся до Дистанції сигналізації та зв’язку, яку також називають ШЧ-3. Там він працював у лінійно-апаратному залі. Це — приміщення, де знаходяться прилади, за допомогою яких можна телефонувати і відправляти телеграфом повідомлення на далекі відстані.

А ось Олександру вдалося потрапити на залізницю лише з другої спроби.

— У 1975-му я після школи прийшов до Дистанції, мене не взяли, — згадує залізничник. — Бо був малоліткою і «волохатої руки» в мене не було. Не буду ж у мами на шиї сидіти. То я пішов працювати в «Міжколгоспшляхбуд». На Суворова була така фірма. Дороги будували по селах.

 

Дитяче захоплення

 

Згодом вивчився на шофера. Відслужив в армії. Повернувся до Козятина 19 червня 1978 і рівно за місяць влаштувався до ШЧ-3 електромонтером. Працювати в Локомотивному депо, як його батько, не хотів. Бо ще в дитинстві його «заразили» радіотехнікою.

— Мій дід Яша був радіоаматором, — ділиться спогадами Олександр Шостак. — Середній брат Володя любив до нього заходити, дивитися, як він цими залізячками грається. З’явилися в хаті дротики всілякі, радіолампи, резистори. А я ж пацан, на 5 років молодший від брата. Мені це теж стало цікаво.

У дитинстві Олександр настільки захоплювався технікою, що навіть налагодив систему радіозв’язку у школі. З її допомогою озвучував лінійки у старших класах. «Заразив» цим хобі і свого друга.

— У ті роки було багато радіо хуліганів, — додає Олександр. — Вони майстрували раідопередавачі вдома, підключалися до радіохвилі і нелегально транслювали заборонені в СРСР пісні. А ще заважали залізничному радіозв’язку, створювали спотворення. Але брат не дозволяв мені цим займатися.

— Як ви так добре розбиралися в техніці, то мабуть були відмінником з фізики? — запитуємо залізничника.

— У школі я вчився на трійки, — засміявся Олександр. — Якби мої вчительки побачили диплом з технікуму, що в мене там все на 4 і 5, вони б, певно, щось собі зробили. Я не хотів вчитися. Це вже в 2001 році мене відправили у Київ до технікуму. Бо був механіком, але не мав профільної освіти.

 

 

Хотів бути дослідником

 

Хоча і життя Олександра, і його сім’ї могло скластися інакше. Бо колись він мріяв стати геологом. Ходити по тайзі, підніматися у гори. Збирати мінерали. Але захоплення радіосправою полонило його повністю.

— Я по горах і селищах наїздився ще в армії, — каже залізничник. — Тепер мене не тягне, я там накатався і налазився. Служив на Далекому сході в Хасанському районі, поселенні Барабаш (Росія - авт.). Це аж біля Кореї.

Михайло Шостак продовжив справу батька і став зв’язківцем. «Ти просто працюєш, бо тобі це приносить задоволення»

 

Завжди на зв’язку

 

До пенсії Олександр Шостак працював у цеху радіо-маневрового зв’язку та вокзальної автоматики. Пройшов шлях від електромонтера ІІІ розряду до керівника цеху. Там він налагоджував роботу стаціонарного, гучномовного та радіозв’язку.

— У всіх є зв’язок — комутатори, телефонні апарати, радіостанції поїздні, що стоять у локомотивах, і маневрові, що працюють у межах станції, — пояснює залізничник. — Їх роботу ми і контролюємо. Це дуже відповідальна справа. Це якщо десь в хаті телефон не працює, то не страшно, а тут порушується технологія роботи. Десь вагон не подадуть, десь поїзд не відправлять, а десь не приймуть.

Певно, кожен, хто був на вокзалі, чув, як через гучномовець передається повідомлення на кшталт «Восьма — два, дев’ята — один». Так оголошують, на яку колію, яку кількість вагонів подати, коли формується склад вагонного потяга. Пристрої, за допомогою яких передаються такі повідомлення, теж налагоджував Олександр Шостак.

— Оце, що на коліях оголошують, і на вокзалі — це все була моя робота, — каже залізничник. — Оці гучномовці вішав я. Дроти ми до них прокладали, налаштовували й перевіряли, комутатори по станціях встановлювали.


 

Взяв за взірець батька

 

Олександр Шостак має трьох синів. Старший, Володимир, працює в Козятинській дистанції колії. Середній, Микола, влаштувався до інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці інженером із застосування комп’ютерів.

Михайло, наймолодший в родині залізничник, продовжив батькову справу. Йому лише 24, а він вже очолює бригаду з обслуговування і ремонту лінійних пристроїв поїзного та маневрового зв’язку. Так само, як і батько, цікавивитися радіотехнікою почав ще у дитинстві.

— Тато не дасть збрехати — я колись ходив до нього на роботу, — згадує Михайло Шостак. — Дивився, як що виконується. У дитинстві чим гратися? Залізячками.

— Це у нас так називається заняття радіосправою, — пояснює батько Олександр. — Колись старша братова побачила, що ми цим захоплюємося. І каже: «Знов ви цими залізячками граєтеся». З тих пір цей вислів пішов у життя.

— Чому ви вирішили стати залізничником? — запитали ми Михайла.

— У мене таке бачення, що кожна людина має займатися тим, чим вона горить, — відповів молодий зв’язківець. — Когось до цього змушують батьки і родина. Вони кажуть: «Це твоє, іди й працюй!» Але у нас так — ти просто працюєш, бо тобі це приносить задоволення.

 

Постійно в русі

 

Михайло Шостак керує цехом, який обслуговує поїзний радіозв’язок від Козятина до Разіно, Чорнорудки і «улюбленої» ділянки Жашкова.

— А чому ділянка до Жашкова — «улюблена»?

— Бо туди довго добиратися — відповів Михайло. — У один бік їхати 4,5 години. Жашків — це Черкащина. Коли я туди їду, я двічі перетинаю Київську, двічі Вінницьку і двічі Черкаську області.

Щомісяця він або один з його механіків має об’їжджати усі ділянки для того, щоб перевірити радіозв’язок на станціях. Кожна станція обладнана телефонним апаратом і комутатором. Якщо черговому треба з’єднатися з сусідньою станцією, він може використати дротовий зв‘язок. Але бувають випадки, коли доводиться користуватися лише рацією.

— Якщо, не доведи Господи, на перегоні (ділянка між станціями — авт.) ламається локомотив, машиніст має про це повідомити, — пояснює Михайло. — Для цього і потрібен радіозв’язок. Чи, скажімо, водій не відреагував, що дорогу перекривають шлагбаумом і виїхав на переїзд. Черговий за допомогою рації може викликати машиніста і завчасно попередити, щоб він зробив екстрене гальмування.

 

 

Покращує життя колег

 

Крім основної роботи Михайло Шостак провадить на залізниці активну громадську діяльність. Він є головою молодіжної ради ШЧ-3 при профспілці залізничників. Зараз організовує для молодих колег поїздку до села Степашки, щоб провести тренінг з міжособистісного спілкування.

— Нам доводиться контактувати з різними організаціями та людьми, — каже Михайло. — Не лише залізничниками. Наприклад, людині, яка йде службовим переходом через залізницю, треба пояснити, що це небезпечно. Але в культурній формі. Саме цього я і хочу навчити колег.

До того ж, Михайло є членом молодіжного директорату Укрзалізниці. Цю структуру створили півтора роки тому, для того, щоб вирішувати проблеми, які виникають у працівників підприємства. На одному із зібрань обговорювали тему корпоративного волонтерства й вирішили створити спеціальний банк крові.

— Коли в тата були проблеми зі здоров’ям, кров для переливання ми купували, — згадує Михайло. — Зараз ми зробили так, що для залізничника, в якій би лікарні він не лежав, є свій банк крові.

 

Не роботою єдиною

 

Михайло Шостак з дитинства цікавиться волейболом. Ще у школі був чемпіоном України, має низку золотих і срібних медалей. Учителі навіть поставили його перед вибором — або спорт, або навчання.

— Я обрав спорт, але як математик я згас, — каже Михайло. — Наша сім’я завжди зосереджувалася на точних науках. Гуманітарні — це не наше. Хоча відрізнити просте речення від складнопідрядного всі можуть.

Зараз молодий залізничник просуває дистанцію з волейболу. На міжгалузевих змаганнях його команда завжди займає призові місця.

Ще одне захоплення Михайла — фотографія. Три тижні тому він повернувся з Карпат, де знімав дивовижні краєвиди. Каже, таке місце не може не надихати.

— Ми поїхали на Верховину, — ділиться враженнями залізничник. — Піднімалися в гори. Ми йшли городами. Через тини перестрибували. Це було реально круто. Словами це все не передати. Вітер, звісно, був скажений. Але краєвид — шедевральний.

Михайло Шостак ремонтує блок живлення до радіостанції

Олена Удвуд

Читаємо також про:

 

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі (2)
  • RIA-Козятин

    Підписуйтесь на канал у інстаграмі ria_kazatin_ria https://www.instagram.com/ria_kazatin_ria/

  • Ольга Шостак

    Пишаюся своєю родиною Шостаків!!!!
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
09:49 Цей день в історії, 29 березня. Яке сьогодні свято, прикмети і забобони 08:37 Ворог вночі атакував Вінниччину. Є влучання в приватний будинок 19:34 Загинув при виконанні бойового завдання. Минає річниця, як ми втратили Героя Богдана Жмуцького 18:05 У Залізничному біля трансформатора знайшли гранату. Вона виявилася іграшковою Від читача 18:11 Щодо зборів ГО "Джерело" 16:00 «За що сваритися, що селянина нагнули?» 15:40 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (Новини компаній) 15:16 Сорок хвилин розглядали одне питання, а тоді зі скандалом розійшлися 14:53 «Поки у дітей весняні канікули і вони кайфують, вчителі дружно працюють по благоустрою селища» play_circle_filled 14:00 Як сортувати пластик правильно — розповідає експертка 13:08 З Меморіального комплексу у Козятині викрали поминальну лампадку. Злодія впіймали 12:00 Постраждали всі блоки на Ладижинській ТЕС: повідомили наслідки ракетної атаки 22 березня 11:10 Сьогодні в області через сильний вітер підвищений рівень небезпеки. Буде сухо та сонячно 10:15 Не вистачає кілька тисяч гривень на комплекти одягу-трансформера для поранених photo_camera
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up